"Податкова робить вигляд, що збирає податки, а підприємці – що платять їх"

Ліберальна реформа здатна забезпечити той самий рівень надходжень до бюджету, – каже економіст Михайло Кухар

У чому суть ліберальної реформи 10–10–10?

– Податкова реформа давно назріла. За 30 років новітньої економічної історії в Україні склалася ситуація, коли податкова служба робить вигляд, що збирає податки, а підприємці – що платять їх. Державу не влаштовує рівень надходжень, підприємців не влаштовує рівень вилучень. Діє ціла індустрія уникнення оподаткування – скрутки, виведення готівки тощо. У нас є ринкова економіка, але немає такого важливого її атрибута, як фондовий ринок. Він не може виникнути через те, що в компаній відсутня біла звітність. А без неї фондовий ринок неможливий. Бізнес не влаштовує рівень податків. Бо він несправедливий, неефективний – для підприємців і держави. Тому питання податкової реформи перезріло ще до війни.

Протягом останніх десятиліть усе більше українських підприємців переводило свій бізнес не тільки в офшорні зони, що робляться в усьому світі, а й у країни Євросоюзу. Там податки нижчі, а система сплати простіша й ефективніша. Війна лише загострила питання податкової реформи. Більшість підприємців нині працює в нуль або мінус.

Концепцію податкової реформи розроб­ляла група людей: заступник голови Офісу президента Ростислав Шурма, перший заступник міністра економіки Денис Кудін, Анатолій Амелін з Українського інституту майбутнього, Андрій Длігач з Об'єднання бізнес-спільнот України та я. Суть полягає в тому, щоб зробити податкові ставки конкурентними й не зменшити рівня надходжень до бюджету нижче певних показників. Замість 20 відсотків податку на додану вартість запропонували ставку 10 відсотків. Така ж діятиме замість податку на прибуток підприємств. Нині він становить 18 процентів. Податок на доходи фізичних осіб зменшиться з 18 до 10 відсотків. Військовий збір натомість зросте з 1,5 до 3 відсотків. Єдиний соціальний внесок нині становить 22 відсотки, після впровадження реформи буде нуль. Запропоновано також низку компенсаторів. Переконаний, що саме з такою лінійкою податків Україна змогла б конкурувати з державами Європейського Союзу, де ефективна ставка сплати ПДВ – менш як 10 процентів.

 

Чому саме 10 відсотків, чим обґрунтована ця цифра?

– Наприклад, корпоративний податок в Ірландії становить 12,5 відсотка, в Болгарії – 10, Чехії – 9, Польщі – 10. А в Україні він – 18 процентів, це неконкурентна ставка. Ми повинні її зробити такою. Щодо податку на додану вартість, то у країнах Євросоюзу є ставки 28, 7, 5, 0 відсотків. Для України пропонуємо 10. Нині ухилення від сплати ПДВ є масовим. Це величезне джерело корупції, добре організований чорний ринок щодо уникнення оподаткування. Ціни на ньому становлять 7–8 відсотків, щоб не сплачувати повної ставки. Розраховуємо, що після зниження ПДВ зникне сенс користуватися послугами чорного ринку. За різницю в 1,1 процента ніхто не захоче в тюрму сідати – й домінантна частина бізнесу почне сплачувати податок по-білому.

Така ж ситуація зі сплатами податків із зарплат. Нині, щоб виплатити 1 гривню білої зарплати, підприємець повинен віддати до бюджету 51,5 копійки єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб і військового збору. Ясно, що це породжує таке ганебне явище, як зарплати в конвертах, із яким ніяк не можемо впоратися силовими методами. Вони не працюють, коли немає реальної економічної мотивації. Тому пропонуємо прибрати ЄСВ зовсім, а ставку ПДФО зробити 10 відсотків. Спілка бізнес-спільнот Board провела опитування серед підприємців. 91 ­процент із них схвально поставився до цієї податкової ініціативи. Зазначили, що за таких умов вони відмовилися б від зарплат у конвертах.

Чи можливо знизити до нуля ставку єдиного соціального внеску, адже завдяки йому наповнюється Пенсійний фонд?

– Попередні роки коштів від сплати ЄСВ не вистачало для наповнення Пенсійного фонду. Дефіцит погашали грошима державного бюджету. Пенсії, попри війну, світові фінансові кризи, епідемії, в Україні виплачували вчасно. Затримок не було з 1999 року.

У світі працюють різні моделі. Десь пенсійний фонд є частиною державного бюджету, зокрема у Грузії. Саакашвілі свого часу їх об'єднав, бо це все держвидатки. В Україні Пенсійний фонд працює окремо. Хоча це питання організаційної структури, а не математики наповнення. Дослідження показали, що до війни Пенсійний фонд наповнювався на 60 відсотків за рахунок зарплат бюджетників. Оскільки приватний сектор масово видавав зарплати в конвертах. Під час війни за рахунок величезного фінансування армії, зарплат військовослужбовців теж сплачують податки. Сума перевищила 70 відсотків надходжень Пенсійного фонду. Виявляється, що більшість внесків до нього держава сплачує сама собі. Із 700 мільярдів від приватного сектора надходило 120. Із них 50 мільярдів – частина самозайнятих підприємців – ФОПів. Вони платять фіксовано 1800 гривень на місяць. Ще 70 мільярдів до Пенсійного надходить від решти приватного сектора. Тому не треба шукати, де взяти 700 мільярдів на пенсії. Знайти треба 70. Така сума по видатках для бюджету є незначною. Її можна закрити за рахунок додаткової зовнішньої позики. Натомість отримаємо абсолютне вибілення всіх зарплат. Замість 22 +18 відсотків податків із них братимуть 10 процентів. Коли зар­плати вийдуть із тіні, то це вирішить одну з головних макроекономічних проблем України за останні 30 років. Громадяни зможуть брати кредити, оформляти іпотеку, тримати будь-які суми на банківських рахунках, бо з цих грошей сплачені всі податки. Не буде жодних претензій від податкової. Підприємці нарешті перестануть годувати податкову мафію хабарями. Для ФОПів жодного податку не підвищать.

Чи доречно під час війни братися за реформування податків?

– Війна призвела до того, що доходи бюджету тримаються за рахунок перерахування прибутку державних компаній і зовнішньої допомоги. Власне податкові надходження впали майже вдвічі. Ми переможемо, але це відбудеться не так швидко, як хотілося б. Економіка звужуватиметься далі, зменшуватимуться обсяги продажів, сплата податків. Із цим терміново треба щось робити, щоб підтримати вітчизняний бізнес, щоб якомога менше українських компаній збанкрутувало під час війни. Тому що нині створювати робочі місця коштує в десятки разів дорожче, ніж зберегти наявні. На мій погляд, держава мусить саме під час війни піти на такі кроки, щоб допомогти вижити бізнесу.

На скільки років розрахована реформа? Коли зможемо побачити перші результати?

– Ця реформа не має поетапності чи плану реалізації. Вона буде втілена одразу з тієї дати, коли за неї проголосує парламент. Сподіваюся, що це відбудеться з 1 січня наступного року. Зниження податків здебільшого показує ефект протягом одного-трьох років, коли економіка виходить із тіні. Але за наших обставин побачимо зростання номінальних надходжень до бюджету вже протягом першого-другого кварталу після втілення реформи.

Ліберальна податкова модель має потенціал залишитися в Україні надовго? Чи це, швидше, крок, щоб легше переживати війну та відновлення після неї?

– Один із провідних економістів Артур Лаффер довів, що зниження ставок податків завжди веде до збільшення надходжень. Це один із фундаментальних макроекономічних законів і відкриттів ХХ століття. Коли Україна знижувала податки, завжди отримувала додаткові надходження до бюджету понад очікування. Якщо ліберальна реформа покаже, що здатна забезпечувати державі необхідний рівень надходжень, то її треба зберегти. Можливо, ситуація з міжнародною податковою конкуренцією, в якій ми вже перебуваємо з країнами ЄС, спонукатиме згодом до нового зниження податків.

У реформі є система запобіжників?

– Реформа здатна забезпечити той самий рівень надходжень податків, який є нині. Навіть збільшити його. Чи забезпечить це потреби державного бюджету? Ні. На жаль, на 2023-й передбачені витрати, враховуючи військові, в розмірі 63 відсотки ВВП. Немає такої податкової системи, що могла б витягнути податками з кишені підприємців 63 копійки з кожної заробленої гривні. Тоді всі почнуть уникати сплати податків. На наступний рік Мінфін мусить планувати бюджет як військовий, виходити з найгіршого сценарію. Держбюджет на 50 відсотків дефіцитний. Цю другу половину можемо отримати лише із зовнішніх джерел. Проводитимемо податкову реформу чи ні, війна вимагає дофінансування із зовнішніх джерел. Це гірка правда. Непотрібні запобіжники в цій реформі. Бо нова модель дає таку саму суму коштів, як і стара. Але цього не вистачить профінансувати всі видатки, зокрема військові.

Про податкову реформу давно говорили, пропонували різні варіанти. Чому її не провели раніше?

– Останньою краплею стали війна і криза, викликана нею. Україна проґавила історичний шанс 2016-го. Тоді ліберальну податкову реформу намагалася провести Ніна Южаніна. Але її не підтримали, й ми втратили шість років.

Кажуть, що спочатку потрібна реформа судової системи, щоб захистити права інвесторів. І лише після цього можна змінювати податки. Інакше це не дасть бажаних результатів. Чому гальмується судова реформа?

– Часто зустрічаю твердження, що підприємцям не треба зниження податків. Потрібні насамперед верховенство права, боротьба з корупцією, реформа судової системи. Справді, судова реформа й подолання корупції – це важливо. Не можна однією податковою реформою вирішити всі проблеми. Інвестори погано йдуть у країни, що воюють або перебувають у стані розрухи після війни. Нам потрібно запропонувати додаткову аргументацію, чому треба вкладатися в Україну. Створення конкурентних податкових умов буде однією з переваг, сприятиме залученню іноземних інвестицій. Найголовніше: хоча б перестанемо програвати сусідам – Естонії, Чехії, Польщі, Болгарії. Там не було війни, але й не набагато кращі справи з судами та корупцією.

Приклад яких країн можна наслідувати?

– Є країни з доведеною ефективністю податкових систем. Зокрема, Кіпр, Ірландія, частково Швейцарія. Вони пропонували найнижчі податки й за рахунок цього залучали сотні міль­ярдів інвестицій. Більшість інвестицій за 30 років незалежності в Україну прийшла з острівної Республіки Кіпр, де встановлено 5-відсотковий податок на прибуток. Тому звідти заходили всі гроші, й українські зокрема. Це закономірність ефективності зниження податків у разі залучення інвестицій. Кіпр отримав право стати не офшором, а низькоподатковою юрисдикцією, коли там закінчилася війна.

Чи передбачає реформа зміну принципів роботи Державної податкової служби?

– Функція податкової повинна бути не фіскальною, а сервісною. Це буде прописано в розділі, що стосується адміністрування сплати податків. Стратегічною метою є спрощення, збільшення свобод. На противагу цьому треба посилити відповідальність. Коли держава робить крок назустріч, бізнес повинен усвідомлювати: за таких солодких умов ухиляння від сплати податків каратимуть жорсткіше.

Досі було так: 98 відсотків податків підприємці сплачували добровільно за декларативним принципом, ще 2 відсотки дозбирували штрафами в результаті перевірок численних каральних органів. Можливо, їх кількість надмірна, але це окрема дискусія і частина реформи, яка ще перебуває в роботі. Щодо посилення покарання за несплату податків є низка міжнародних практик. Із цим треба ретельно розбиратися, щоб не допустити погіршення бізнес-клімату в Україні. Це стратегічне завдання. Друге – частина штрафів зависока вже тепер. Їх потрібно знижувати. Натомість покарання за виведення готівки та скрутки варто підвищувати. Я противник кримінальної відповідальності за ненасильницькі злочини. За несплату податків у прогресивних країнах штрафують, а не саджають у тюрму. І ці штрафи не є такими, що знищують бізнес. Але дають можливість усвідомити необхідність працювати в білому полі.

У лютому Польща для боротьби з інфляцією обнулила ставку податку на додану вартість на продукти і значно знизила на окремі енергоносії. В Україні теж з'явився законопроєкт щодо нульової ставки на соціально важливі продукти та зниження ПДВ з 20 до 7 відсотків на комунальні послуги. Чи варто це запроваджувати?

– У цьому відпаде потреба за умови запуску ліберальної реформи. Бо приберемо всі пільги по ПДВ, що нині є. Запропонуємо всім одну чесну ставку – 10 відсотків. Тепер цього достатньо для конкурентоздатності тих же сільгоспвиробників. Бо вони отримають 10 процентів економії на ПДВ, 8 відсотків – на податку на прибуток і 22 – на податках із зарплат. І в результаті це буде вигідніше, ніж нульова ставка ПДВ на продукти харчування.

Мінекономіки заявило, що Україна вже не повернеться до сировинної економіки. Війна показала, як це вразливо. Які галузі активно розвиватимуться після перемоги?

– Війна зруйнувала частину нашої економіки, позбавила Україну повіт­ряних і морських шляхів торгівлі. Залишився лише західний кордон з автотранспортом, залізницею. Після перемоги повернемо всі наші логістичні можливості. Пріоритетними галузями економіки буде перероблення продуктів сільського господарства, військово-промисловий комплекс. Він добре розвинувся. Війна – це полігон для випробування нових видів озброєнь, технологій. Україна стає одним зі світових лідерів у військово-промисловому комплексі. Продовжуватиме розвиватися наше ІТ.

Коли чую прогнози, що якась галузь занепаде, якісь будуть пріоритетні, – це все Радянський Союз. Коли всією економікою та її розвитком керував державний апарат. У ринковій економіці все інакше. Там усім управляє невидима рука ринку. Підприємці самі розберуться, що їм виробляти найвигідніше. І саме на цьому країна зароблятиме валютну виручку.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×