Сміх різний буває. Найгірше в записаному закадровому те, що він однаковий.
Не вимагаю від серіалів високого мистецтва, але логіка має бути.
Якось мені не дали заслуженого. Сказали, щоб вивчив українську мову, тоді дадуть. Я на те відповів, що знаю її краще, ніж народні артисти України Кіркоров і Басков. А недавно, випадково, таки став "заслуженим". Заступник міністра почув, як я казав, що в мене 45 років стажу і не маю звань.
Читав лекцію у Львівському університеті. Один хлопчик запитав, чи буває в мене чорна смуга. Я кажу: "Дитино, вона не кінчається".
Чорна смуга – це перевірка. Коли людина у скруті – робитиме щось чи ні. Хотів зняти повний метр, подав на держфінансування. Мені перший раз відмовили. Написали в аргументації: "без коментарів". І ми з моїм співавтором Оленою Шульгою написали за цим сценарієм книжку.
Зрада – це недооцінка того, кого зраджують. Працюєш на проекті, викладаєшся на 150 відсотків, а потім дізнаєшся, що тебе ще півроку тому звільнили.
Мене зраджували багато разів. Я до цього ставлюся по-філософськи. З тими людьми більше не працюю.
Не вживаю алкоголю. Про мене в театрі говорили: "Андрієнко – такий шикарний хлопець. Не п'є, але скидується на випивку".
Випадково рятував людей від самогубства, алкоголізму та наркоманії. Була історія. Дзвоню: "Так, підняв попу! Ми горимо! Ти мені терміново потрібен!" Виявилося, забрав людину з петлі. Дякував мені. Казав, що хотів піти. Я запитав, чого ж не пішов? "Так ти ж мене на зйомки покликав".
Якщо підеш із життя, тільки продовжиш чорну смугу на вічність. Найгірша смерть – самогубство.
Мені все одно, де працювати. Хоч ким би я був, був би добрим фахівцем. Коли трудився провідником на залізниці, виходячи з потяга, всі пасажири дякували. У кафе, в кондитерському цеху, – так само. У дитячому садку, коли заміняв вихователя, діти мене любили.
Професійно ставитися до своєї роботи – означає чесно працювати.
Якщо хтось тебе жаліє – він тебе принижує. Вважає, що ти неповноцінний. Потрібно відрізняти співчуття від жалості.
Прийшла знайома: "Дай 100 доларів". Я їй: "З якого переляку? Ти що мені дружина чи коханка?" Пішла, грюкнувши дверима. Приходить через місяць: "Вітю, дякую! Я просила в тебе гроші – потрібно було виграти судовий процес. У мене місто забирало квартиру. А ти мене послав! Образилася, але потім усвідомила, а справді – невже сама не зможу". Вона виступила адвокатом у своїй справі в суді. Виграла й добилася, щоб поміняли її квартиру на дві. Вдячна, ще й принесла мені цукерки.
Відсидів 15 діб. Румуни запитали, як пройти в "Інтурист". Я показав. І все – посадили на 15 діб. Потім дізнався, що в олімпійський рік був наказ: забирати всіх, хто підходить до іноземців. "Якщо ви не хотіли в них нічого купувати, чому у вас у кишені було 150 рублів?" – питають. А це моя зарплата за півроку, дали розрахунок за перше кіно.
Комусь треба було виконати план у ментівці, а він тобі життя поламав. Мені заборонили бути артистом. Оформили прибиральником і сторожем. Але у вільний час працював актором на сцені. Два роки жив у кабінеті головного режисера.
Боюся бути непотрібним.
Є тисяча гривень – добре. Є 100 – теж добре. Людині, яка не їсть м'яса, не курить і не п'є, вистачить. Став вегетаріанцем 1980 року.
Найбільше люблю роботу.
Жінка – це сутність, задля якої хочеш жити.
Якщо хочете одружуватися, треба йти до церкви. Це відповідальність. А шлюбний контракт духовністю не пахне.
Ти йдеш по чорному або по білому. Сіре не обирай. Інакше отримаєш по голові і від того, й від іншого.
Не знаю, що таке щастя. Але відчуваю, що його багато в мене було.
У кожній творчій людині живе дитина.
Ті, в кого є харизма, ніколи не запитують, чи вона в них є.
Дитинство пахне морем і бузком.
Акторська майстерність допомагає людям будь-якої професії стати сміливішими.
Не відповідаю на запитання, коли не розумію, для чого відповідь.
8 
35413
Коментарі