Вівторок, 14 березня 2017 14:13

Ця влада не зможе реформувати Україну

Треба у 100 разів зменшити кількість політичних партій, ухвалити закон про вибори за відкритими списками і не дати вкрасти українську землю

Спрямованість природного добору в політичному середовищі здебільшого негативна, і на політичний Олімп сходять переважно непорядні, а іноді й нерозумні.

Яка вихідна мотивація людей, що вирішили зайнятися політикою? Марнославство, матеріальне благополуччя? Чи щось інше? Влада – це величезний капітал. Але й колосальна відповідальність. "Саме тому люди високих інтелектуальних позицій часто від влади відмовляються. Вони не прагнуть її, бо морально і розумово є вищими", – писав Осип Мороз, доктор економіки зі США.

Пояснення багатьом вчинкам Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми, Віктора Ющенка, Віктора Януковича, Петра Порошенка криється в їхньому минулому. Волонтер Юрій Касьянов не без сарказму пише: "Поїдьте у Вінницю і спитайте, ким був Порошенко за радянської влади? Він що – видатний фізик, хімік, енергетик, винахідник? Він, як Стів Джобс чи Білл Гейтс, стояв біля витоків масової комп'ютеризації? Відкрив сьомий закон Ньютона? Розгадав секрети дослідів Тесли? Влаштував революцію в автомобілебудуванні? Винайшов кубик Рубіка? Ні, він банально і "законно" (закони тоді були "недосконалі", а точніше – злодійські) привласнив солодкі шматки національного багатства, яке створювали працею мільйони українців – кількох поколінь протягом десятиліть".

  Олег РОМАНЧУК, публіцист
Олег РОМАНЧУК, публіцист

Усе ще чинна совєтська система продовжує розчищати дорогу черні у владні структури. "Люди перетворюються на чернь, коли беруться за державну справу, спонукувані не політичною правосвідомістю, а приватною корисливістю, – вважав російський філософ Іван Ільїн. – До черні може належати всякий: і багатий, і бідний, і темна людина, й "інтелігент". Чернь не розуміє ні призначення держави, ні її шляхів і засобів, вона не знає загального інтересу і не відчуває солідарності. Право для неї є питання сили, спритності й удачі".

Після Революції гідності в Україні могли постати інші політики, могли з'явитися перспективи економічного зростання, викорінення корупції. На перешкоді стала російська агресія, боротьба з незаконними збройними формуваннями колаборантів. У загрозливий для державності момент несподівано знайшлася людина, яка запевнила українців, що за якихось три тижні закінчить війну. О тій драматичній порі ніхто не згадав сентенцію філософа Освальда Шпенглера: "Оптимізм за нинішніх часів – це звичайнісіньке боягузтво". Однак українці повірили обіцянкам і погодились: нехай буде він.

"Люди, які голосують за невдах, злодіїв, зрадників і шахраїв – не їхні жертви. Вони спів­учасники", – був переконаний письменник Джордж Орвелл.

"Нинішня криза в Україні – це насамперед криза еліт, – констатує професор медицини Володимир Войтенко. – Від СРСР ми успадкували номенклатуру, яка не мала таланту й совісті, а за роки незалежності втратила ще і страх".

"Із тим усім треба скінчити! – закликав публіцист і ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов. – Провадити націю не сміють "жебраки при дорозі" або ті, кого Шевченко звав "донощиками і фарисеями". Підставою творення "еліти" мають бути вимоги морального характеру. Чесні, мудрі, відважні, шляхетні і характерні люди можуть лише вести націю до перемоги, а не до ганьби і розкладу".

Екстремальна ситуація – а війна з Росією є саме такою – зазвичай виявляє особистість, яка може змінити реальність. На жаль, українцям досі не вдалося віднайти і вивищити загальнонаціонального лідера.

Соціальні ліфти в державі відсутні. Навіть у Збройних силах. Спрацьовують інші фактори. Приміром, є всі підстави стверджувати, що юні чиновниці (24-річна і 27-річна) обійняли посади заступників міністра, а 24-річний очолив департамент державного концерну "Укроборонпром" не завдяки соціальному ліфту. Навряд чи він доставляє і 25-річного київського прокурора в її чотири квартири й забезпечує регулярний відпочинок на екзотичних курортах.

Нинішній так званий український істеблішмент повсякчас демонструє брак політичної волі, захланність і аморальність. Він позбавлений розуміння культури не тільки української, а й політичної. І тому, замість формування української політичної нації, заглибився у набивання власних кишень.

Метаморфози з Петром Порошенком – бізнесменом і главою держави в одній іпостасі – до певної міри прояснюють феномен влади по-українськи. "Як тільки Порошенко став президентом, він мусив передати все своє майно в управління аудиторських кампаній, – казав у жовтні 2016 року економіст Богдан Гаврилишин. – Тому одна з причин невдоволення людей – можливість спостерігати, що його бізнес розвивається, не дивлячись на російську агресію. Він – не щирий із власним народом".

"Як будь-який олігарх, президент України Порошенко сприймає вищу владу не як інструмент для вирішення загальнонаціональних завдань, не як історичну місію, а як свою власність", – каже політолог Віктор Небоженко.

"Порошенко не може піднятися над логікою і мотивацією поведінки бізнесмена, – вважає дипломат Богдан Яременко. – Він торгується і бореться за негайну вигоду, а не за стратегічний інтерес. Стратегічний інтерес "приплутується" в реальність лише на рівні заяв і обіцянок".

Пояснення таких жорстких характеристик є у політика й філософа Нікколо Макіавеллі: "Людина не може примусити себе звернути зі шляху, на якому вона досі незмінно досягала успіхів".

Прагнення влади – це дуже древній інстинкт, властивий усьому живому – людині, мавпі, хижаку й істоті травоїдній. Йдеться про інстинкт переваги, інстинкт і можливості нав'язувати свою волю іншим. Усе це обумовлене біологічно. І одразу виникає інстинкт самозбереження, інстинкт підпорядкованості ієрархові. Тут і вигулькує злощасна корупція. Якщо до мавп потрапляє "біла ворона", що не приймає "правил гри", то все стадо накидається на неї. Так і в середовищі українського "істеблішменту". Незалежна у своїх поглядах порядна людина буде тією ж "білою вороною". Її обов'язково по­збуваються. У корумпованому чиновницькому середовищі кожен зобов'язаний брати і давати хабарі. За таких стосунків вище керівництво підбирає собі помічників-підлеглих за принципом особистої відданості.

Сформувалися сімейні клани політиків-підприємців: Кучми-Пінчука, Порошенків, Балог, Луценків, Ющенків, Литвинів, Добкіних, Дубневичів, Королевських, Льовочкіних, Герег, Вілкулів…

А ще процвітає розгалужений інститут кумівства. Приміром, у Петра Порошенка кумами є: екс-президент Віктор Ющенко, народний депутат Оксана Білозір, міністр інформаційної політики Юрій Стець, народний депутат, колишній віце-прем'єр Юрій Бойко.

"Про розум правителя насамперед судять по тому, яких людей він до себе наближає", – писав Маккіавеллі.

Короля робить оточення. ­Подібне тягнеться до подібного. Сильні особистості спираються на сильних і принципових. Кон'юнктурники – на пристосуванців і потенційних зрадників. Невже Петро Порошенко не знав про кримінальне минуле Олександра Онищенка (Кадирова), який погрожує опублікувати записи розмов з українським президентом про підкуп політиків, про корупційні схеми? Не розумів, що одного дня під загрозою може опинитися репутація самого гаранта? Серйозною проблемою для Петра Порошенка з його "шафами з офшорними скелетами" може стати й імовірна видача Дмитра Фірташа США.

  ”Нинішній так званий український істеблішмент демонструє брак політичної волі, захланність і аморальність. Він позбавлений розуміння культури не тільки української, а й політичної. І тому, замість формування української політичної нації, заглибився у набивання власних кишень”,  – вважає публіцист Олег РОМАНЧУК. Художник Дмитро Скаженик  бачить це так
”Нинішній так званий український істеблішмент демонструє брак політичної волі, захланність і аморальність. Він позбавлений розуміння культури не тільки української, а й політичної. І тому, замість формування української політичної нації, заглибився у набивання власних кишень”,  – вважає публіцист Олег РОМАНЧУК. Художник Дмитро Скаженик бачить це так

"Він надто багато думає. Небезпечні такі люди". Ця сентенція Юлія Цезаря спливає в пам'яті, коли згадується історія звільнення Петром Порошенком 27-річного глави Ширяєвської районної держадміністрації Тараса Бойка. З ним у глави держави відбулася словесна "перепалка" під час представлення 12 січня нового голови Одеської облдержадміністрації Максима Степанова. "Останньою краплею для мене стали слова президента про "гідних" людей, обраних на виборах в об'єднані територіальні громади, зокрема, в Одеській області. Я хотів йому донести, що вибори ці були повністю фальсифіковані. Ось і підняв руку", – сказав уже екс-голова району.

Організаційне правило праксеолога (праксеологія вивчає людську діяльність, зокрема її ефективність. – Країна) Тадеуша Котарбінського стверджує: кожна добра справа, що задумується в межах ганебної системи, рано чи пізно нейтралізується цією системою. Навіть у добу "розвинутого соціалізму" це добре розумів сантехнік дядя Вася, який резюмував у широковідомому тоді анекдоті: "Систему треба міняти".

У наш час потрібно насамперед змінити політичну складову системи – зменшити кількість політичних партій із 349 до чотирьох-п'яти, ухвалити закон про вибори за відкритими списками. А ще – не дати вкрасти українську землю. "Заяви представників іноземних інституцій і компаній про те, що Україна має негайно відкрити ринок землі, служать одній меті – скупити її за копійки", – каже голова Аграрної партії Віталій Скоцик.

Останній український гетьман Павло Скоропадський у "Спогадах", про які згадував Петро Порошенко на Facebook, резюмував: "Народності, що не мають своєї держави довгий час, втрачають здібності до організації себе власними силами і повертають собі знову це вміння поволі, при щасливому збігу обставин".

Революція гідності не стала щасливим збігом обставин для розбудови Української держави. "У країні немає глобальної стратегії, немає стратегії перемоги: перемоги не тільки у війні, а й в освіті, в науці, в економіці та в ЗМІ, – каже академік Ярослав Яцків. – І доки українці не зрозуміють, що майбутнє залежить від їхніх власних перемог та власного мислення, майбутнього у нас не буде".

Можливо, позачергові президентські та парламентські вибори стануть для України шансом на законне усунення клептократичної влади. "Ця влада не зможе реформувати Україну. Та й замало реформувати. Країну треба докорінно трансформувати, – вважав нині покійний Богдан Гаврилишин. – Усе, абсолютно все треба міняти – структуру політичної влади, економічну систему, соціальну політику, екологічну, всі органи влади. Все потрібно тотально змінювати"

Зараз ви читаєте новину «Ця влада не зможе реформувати Україну». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 336
Голосування Як розвиватиметься ситуація щодо головного тренера київського "Динамо"?
  • 1) Суркіс звільнить Реброва за провальний сезон
  • 2) Суркіс умовлятиме Реброва залишитися, але тренер сам покине клуб
  • 3) Ребров отримає новий контракт
Переглянути