У мені – поєднання двох класичних частин України: батько родом із Карпат, мама – з Полтавщини. Тато – бойко. Це єдина з етнографічних груп в Україні, яка ніколи не йшла працювати в найми, батраками. І в мені цього трохи є. Від батька перейняла любов до пісні, вміння цінувати своє і пишатися тим. Від мами – контактність і глибоку віру в добрих людей.
Дитину треба шалено любити, аж залюблювати. Коли вона до 5 років має стільки любові, потім здатна комусь її віддавати.
Шок був, коли мене вперше вдарили. У першому класі після уроків пішли з однокласником до лікарні в інший район Києва – провідати його маму. Нікому не сказали. Нас не було 3 години. Коли повернулася додому, мама мене вдарила. До і після цього – ніхто ніколи.
Малою в гастрономі бачу: на прилавку лежать 5 копійок. Покупців нема, і продавщиця десь відійшла. Я стояла як укопана й не могла відвести погляду від тих грошей. Але встояла. Переборола лукавого.
Першу закоханість відчула у сьомому класі. З телефонного автомата дзвонила однокласникові. Так кортіло почути його голос.
У шлюбі головне – спільний дух. Якщо живеш із людиною іншого духу – то вже угода.
Кажуть, штамп у паспорті нічого не змінює. Змінює! Це велика відповідальність. Багато людей живуть цивільним шлюбом, і це їхнє право. Мені більше підходить класична форма – ми розписувалися і вінчалися. Якщо одружуєшся, чому не готовий повінчатися? Значить, тебе щось гризе. То нащо одружуватися?
Знаю багато жінок, які не є дуже інтелектуальні, начитані, але – мудрі. Вони випромінюють якесь внутрішнє світло. А доглянута жінка чи недоглянута – то другорядне.
Краса – поняття відносне. І невродлива людина в якісь моменти буває прекрасна. А красуня може бути дуже неприємна.
Аж нудить, коли бачу фото м"язистих, накачаних чоловіків. Мужчина, звісно, має дбати про фігуру. Але насамперед – бути розвинений інтелектуально, відповідальний, ерудований. Ти маєш його за щось поважати. Він повинен уміти те, чого не вмієш ти. Тоді інстинктивно відчуваєш захист.
Молодою не задумувалася про шлюб. Життя йшло, як ішло. Не переймалася, що всі подруги повискакували заміж. Знала, моя пара мене знайде. І от у 32 зустрілася із Сергієм. Одразу відчула – він мій. Раптово виникло відчуття рідності.
Гроші – це незалежність. Можливість подорожувати, вживати якіснішу їжу, бути щедрим другом чи подругою.
Українці не такі бідні, як плачуться. Нам бракує здорового німецького прагматизму. Прийдіть до будь-кого на день народження – стіл ломиться. А на чомусь іншому, важливішому, економлять.
Старості не боюся. Аби тільки не хворіти.
Подорож, що перевернула світ, – поїздка до Алжиру. Найбомбезніше враження – це тамтешнє весілля. На нього запрошують тільки жінок. Що багатша молода, то довше триває свято. Музика така, що мертвого підніме. Така повага нашим жінкам і не снилася. Коли мати щось каже, всі замовкають.
Багато жінок мріють, щоб чоловік мив посуд. Навіщо? Хай займається своєю роботою.
У чоловіка має бути почуття гумору. Без нього – катастрофа.
Жінка – абсолютно земне створіння. А от небесне – то чоловік.
Через невинесене сміття люди сваряться. Зруйнувати шлюб через побутові дрібниці? Не розумію. Може, берегти не хотілося або не було чого берегти.
Не кожному так пощастить: бути щоденно потрібним завдяки своєму фахові. Хоч би як сміялися із синоптиків, усе одно всі цікавляться погодою на сайтах, у телефонах, дивляться по телевізору, слухають по радіо. Зруйную стереотип: за статистикою, справджуваність прогнозів по Києву на добу і на три доби сягає 90–95 відсотків.
Перевіряю свої прогнози завжди. Раптом щось не так іде, я ж себе згризу, ніч не спатиму.
Зараз багато народних синоптиків – якщо це комусь подобається, справджується, я завжди за різноманіття. Але за що ми цінуємо професіоналів? За те, що вони освічені, набули досвіду і люблять свою роботу. Ці три складові й дають найкращий результат.
Аби сімейний клімат був комфортний, щоб середня температура була 20–22 градуси, а вітер 3–5 метрів на секунду, і щоб було сухо, але не занадто, – треба двоє. Якщо одна людина старається дмухати благословенними вітрами, а друга наганяє морози – нічого не вийде.
Дуже люблю українські пісні. Співала в хорі "Щедрик" і дитячому хорі Оперного театру. Колись ми з чоловіком везли маму і двох її сестер до Полтави, вони сиділи позаду в машині й цілу дорогу співали. Цілу дорогу! Я боялася дихнути. У мене бігли сльози.
Не хотіла би бути солісткою. Співала б у тріо чи квартеті, а в ідеалі – у хорі. Гармонія, яку відчуваєш, коли правильно попадеш у ноту, – це найвище задоволення. В егоїзмі його не буває.
Люблю читати. Недавно перейшла на електронну книжку. Батько колись сказав: "Людина, яка за день не прочитає хоча б однієї сторінки художньої книжки, ніколи не доб"ється життєвого успіху".
Якщо сильно чогось хотіти, бажання здійснюється. Тільки треба точно знати, чого хочеш, і точно формулювати. Це, як у Тарковського в "Сталкері": "Ти проси те, чого насправді хочеш, а не "мира во всем мире".
Є багато людей, які тебе люблять, і ти це відчуваєш. Але тільки батьки люблять за те, що ти просто є.
Напевно, раз на тиждень про щось дуже шкодую, бо щось не так зробила.
Зрада – це найболючіше відчуття. Наче хтось ударив під дих, і все – не можеш дихати, ціпенієш. Та врешті це виводить тебе на позитивний результат. Якщо закінчується дружба – дуже шкода. Але з віком це коло вужче й вужче. І залишається в ньому найвартісніше. Без зради не зазнаєш сильного морального удару, страждання. А отже – не очистишся.
Коли слухаю автентичну полтавську пісню або коли справжні музики з Карпат грають – моментально сльози. Ніякий інший народ не має стільки народних пісень і такої кількості вишивок.
Треба намагатися говорити те, що думаєш. Але, як вважає моя знайома, якби кожен казав те, що думає, то що було б із цим світом?
Багато хто не розуміє, як нам пощастило, що живемо в цікаві часи: із дуже страшного перейшли до страшного, потім до поганого, потім – до кращого і ще кращого. І це протягом одного покоління.
Здається, мова бідніє. На початку 1990-х був вибух, українська почала відроджуватися й поширюватися. Зараз знову є намагання загнати нас і мову в якесь гетто.
Ознаки часу – шашлики, шансон, швондери.
Як любов може минати, коли вона з"явилася?
3 
35413
Коментарі