— Друг мав у торговельному центрі 5D кінотеатр (показують короткі фільми зі спецефектами. — ГПУ). Пропрацював три роки і вирішив закрити. Пояснив, що останній рік прибутку майже не було. За місяць заходили 5–10 людей. Якось сиділи з ним у ресторані. Ділилися проблемами. Вирішили спробувати повезти кінотеатр у села. Моя тітка скаржилася, що в них розваг нема. Раніше і цирк приїздив, і клуб працював. А тепер лише раз на рік свята влаштовують із місцевою самодіяльністю, — розповідає 37-річний Юрій Мохненко із Дніпра.
У пересувний кінотеатр із партнером 36-річним Антоном Горіним вклали $20 тис.
— Був варіант возити обладнання невеликою машиною. Монтувати в кожному селі. Але це — час. Боялися, що ідея провалиться. Обладнання кінотеатру спочатку розмістили в "Газелі". Але звук був неякісний. Тоді орендували велику вантажівку. Всередині обклали пінопластом, гіпсокартоном. Прикріпили екран, обладнання. Поставили крісла. Вони під час сеансу хитаються, рухаються вгору, вниз. Перші перегляди організовували в селах неподалік Дніпра. Згодом зрозуміли: що далі, то люди йдуть на таке кіно краще. Стартували торік 19 грудня. Почали з Покровського району. Він найвіддаленіший. Стали в базарний день поблизу ринку. Спочатку кричали в гучномовець. Але люди не йшли, бо не розуміли — що це. Тоді кільком запропонували подивитися кіно безкоштовно. Показували 3-хвилинний фільм про гірки в джунглях. Глядачу здається, що спускаєшся з висоти. Крісло хитається, вода бризкає. Люди виходили, плакали й раділи одночасно. Надвечір до кінотеатру стояла черга. За день заробили близько 3000 гривень.
Зараз працюємо по всій Україні. Їздимо на фестивалі, курорти. Найбільші заробітки взимку. Думали, основними глядачами будуть діти. Виявилося, найбільше ходять пенсіонери. 92-річна жінка передивилася весь репертуар кілька разів. Особливо їй подобається фільм жахів із драконами. Каже, в житті такого не бачила. Дзвонить, питає, коли ще приїдемо. Але там село невелике, нам невигідно.
Маємо двох працівників — водія та менеджера з просування. Він домовляється із сільськими головами. Попереджає, що поїдемо. Якщо треба — надсилає афіші. Голови просять дати якусь допомогу на село. Іноді виділяємо по 500 гривень. Кілька разів до нас намагалися підійти чоловіки, домовитися про охорону. За місяць супроводу просять від 300 до 1000 доларів. Ми відмовилися. Рятує, що постійно їздимо. Якби працювали в одній точці, довелося б наймати "кришу".
Влітку працювали на курортах, багато в Одеській області. Вечорами хлопці дівчат водили на "ужастіки". Бувало, ще й доплачували, аби крутили два фільми підряд. Є короткі сеанси по 4 хвилини. Довгі — 12 хвилин. Білет коштує 30 гривень.
Гроші, вкладені у справу, повернули за рік. Зараз знову починаємо їздити в села. Люди йдуть на кіно охоче. Чекаємо піку на свята. Але ще рік поїздимо і доведеться міняти машину. А це — 40 тисяч доларів. Із напарником щомісяця беремо собі по 15 тисяч гривень на зарплату. Решту грошей міняємо на долари. Відкладаємо на непередбачувані витрати.
Потрібні стоматологічні кабінети і пересувні лазні
— Протягом останніх років село навмисно обділяють. Забрали медицину, закрили клуби. Із розваг — лише генделик, — розповідає 35-річний Олексій Терещенко. Він розробляє бізнес-проекти для села.
— За півроку проїхали майже 400 сіл. Кіно давно ніхто не бачив. Нормальних дискотек немає. Але найбільше люди скаржаться на відсутність медицини. Стоматолога просять. Також потрібні масажисти, лаборанти, які на місці візьмуть аналіз. Плануємо запустити невеликий проект із пересувною лікарнею. Ще не визначили повністю весь комплекс послуг. Братимуть аналізи, буде огляд лікаря, кардіограма. Коштуватиме не більше 150 гривень.
У селах потрібні пересувні бані, манікюрні кабінети. Також бракує розваг для дітей. Популярними будуть ігрові, розвиваючі центри. В мене донька із двох років ходить на англійську, малювання. У селі діти не мають такої можливості. Провели опитування серед мам. Питали, скільки грошей готові витрачати на навчання дошкільнят. Кожна готова платити по 100 гривень на тиждень.
2 
1
Коментарі