— Україна переживає найбільшу в своїй історії економічну кризу. За останні 25 років маємо найвищий рівень інфляції й економічного падіння країни. Не беру до уваги початок 1990-х, коли відбувався перехід від планової до ринкової економіки, — каже аналітик центру "Об'єднана Україна" Олексій Кущ, 48 років.
Як українська економіка справляється з основним викликом 2022 року — повномасштабною війною?
— Економіка перебуває під впливом кількох структурних шоків. Перший — війна. Це знищення активів, втрата логістичних і транспортних комунікацій, ринків збуту, зокрема експортних, колосальний відтік населення. Другий — енергетичний. Він і раніше існував, але у вигляді високих цін на електроенергію та газ. Зараз головну роль відіграє фактор наявності й достатності енергетичних ресурсів. Їх просто немає за будь-яку ціну. Економічне ядро, яке було створено в Україні ще за радянських часів, або уже зруйноване, або у стадії руйнування. Фактично бачимо псування нашого інфраструктурного, енергетичного, транспортного потенціалу. Падіння валового внутрішнього продукту на рівні 30 відсотків. У валюті падіння ще потужніше — з 200 мільярдів доларів торік ВВП зменшиться приблизно до 120–130 мільярдів.
Бойові дії тривають у районах, де розташовано багато підприємств. Чи вдасться відновити роботу зруйнованих промислових гігантів?
— Україна мала три територіальні економічні райони, за радянською системою розміщення продуктивних сил. Найбільш промислово розвинутий — Донецько-Придніпровський. Зараз він фактично розірваний навпіл. Донецький з точки зору промислової індустрії майже знищений. Придніпровський більш-менш цілий. Після війни він буде індустріальним ядром України. Пролягає вздовж річки Дніпро. Це фактично український промисловий ромб, який з'єднує Кривий Ріг, Дніпро, Запоріжжя та Кременчук. Крім того, маємо три атомні електростанції — Південноукраїнська, Хмельницька та Рівненська. Поки що доля Запорізької АЕС не зрозуміла. Після деокупації через пошкодження вона може бути непридатна для експлуатації. Атомні електростанції — прототип майбутніх індустріальних платформ, які можна створювати в 30-кілометровій зоні навколо станцій. Наприклад, розміщувати там енергоємні виробництва, добудовувати енергоблоки, збільшувати їхню потужність.
Відновлювати стару промислову базу в тому вигляді, що мали до війни, не доцільно. У Маріуполі працювали два металургійні комбінати, збудовані за старою мартенівською системою виробництва металу. Звісно, власники вкладали гроші в їхню модернізацію. Але будувати нові заводи треба на базі нових технологій. Продавати не тільки металургійні заготовки, а виробляти листову сталь, продукцію машинобудування.
Україні необхідна притомна промислово-інвестиційна політика. Потрібно думати про розвиток промисловості з високим рівнем доданої вартості, експортним потенціалом, великою кількістю робочих місць. До війни в нас була сировинна економіка.
За рахунок чого зараз наповнюється бюджет? Чи вистачить наступного року грошей на субсидії, пенсії?
— Загальний фонд державного бюджету на 2023 рік становить 2,3 трильйона гривень. Із них 1,2 — це внутрішні джерела наповнення. Тобто податки, емісія (друк грошей. — ГПУ), прибуток Національного банку, державних підприємств, доходи від приватизації. Решта грошей — міжнародна фінансова допомога на рівні приблизно 30 мільярдів доларів.
За рахунок внутрішніх джерел фінансуємо оборонний сектор — 120–130 мільярдів гривень на місяць. За рахунок міжнародної фінансової допомоги покриваємо соціальні витрати — майже 100 мільярдів гривень щомісяця. Тобто виплати зарплат бюджетникам і пенсій залежить від надходжень зовнішньої допомоги. Поки що з цим досить непогана ситуація. Президент піднімає питання міжнародної допомоги Україні на різних форумах і майданчиках. Західні союзники обіцяють фінансувати нас протягом усієї війни. На наступний рік планують виділити 18 мільярдів євро від Євросоюзу. Це приблизно 20 мільярдів доларів. Ще треба знайти 10 мільярдів, щоб профінансувати повністю соціальну частину бюджету. Найімовірніше, це буде допомога Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Міжнародного валютного фонду, Європейського банку реконструкції та розвитку, Європейського інвестиційного банку, Світового банку.
Що відбувається в аграрному секторі? Зернові коридори допомагають?
— Основна проблема — логістично-транспортна. Плюс фактор бойових дій на територіях, які стикаються з лінією фронту. Тому експорт великих фізичних обсягів сировини найближчим часом буде недоступний. Потрібно переходити до експорту доданої вартості. Одна справа експортувати кукурудзу в вигляді зерна. Інша — біоетанол чи спирт, перероблений з неї. Тому треба створювати переробні підприємства. Невеликим фермерам давати технологічні гранти. Великим підприємствам — пільгові кредити на модернізацію. Переробка створить попит на внутрішню сировину. Умовно кажучи, фермер у Черкаській області зможе продавати зерно заводу на Житомирщині. З'явиться сенс засівати великі площі. Дрібні фермери не залежатимуть від вузьких логістичних маршрутів. Адже зараз вони не можуть отримати доступ до експорту своєї сировини. Зернові коридори обмежені, перебувають під контролем великих зернових трейдерів. Унаслідок логістичних труднощів внутрішні ціни низькі. Це не стимулює фермерів сіяти зерно та збирати новий врожай.
Яку інфляцію прогнозують наступного року?
— 2023-го прогнозують споживчу інфляцію на рівні 30 відсотків. Це не означає, що всі товари подорожчають на стільки ж. Інфляція, пов'язана з соціальними товарами, буде значно вища — на рівні 50 відсотків. Середній показник гальмується тим, що комунальні тарифи не зростають. І не знецінюється далі гривня.
На зростання інфляції впливатиме енергетичний фактор. Зараз багато підприємств переходять на генератори. Наприклад, щоб підтримувати температуру в холодильних установках. А це додаткові витрати.
Як змінилася купівельна спроможність українців, споживчі настрої?
— Маємо класичну інфляцію пропозиції, а не попиту. Інакше ціни в Україні зростали б через збільшення доходів. Поки що вони в населення більшими не стають. Навпаки — реальні доходи з урахуванням інфляції пішли в мінус. Витрати споживачів перевищують заробітки. Дефіцит покривається за рахунок боргів, заощаджень, продажу майна, допомоги родичів. Інфляція пропозиції лікується зниженням облікової ставки Національного банку, ставок кредитування. Необхідно наситити внутрішній ринок дешевими національними товарами. У короткочасній перспективі можемо зробити це за допомогою імпортних товарів. У довгостроковій — ризикуємо знищити внутрішнє виробництво.
На жаль, поки що крім імпорту іншого виходу немає. Це викликано першими місяцями війни, коли необхідно було стабілізувати фронт, зупинити ворога та звільнити частину територій. Зараз на першому місці питання енергетичного фронту.
Після стабілізації військового й енергетичного фронтів уряду потрібно створювати мобілізаційну модель економіки. За рахунок дешевих кредитів та низької облікової ставки НБУ, максимально насичувати ринок товарами власного виробництва. Тоді вдасться гарантувати зайнятість населення та зростання заробітних плат.
Багато людей повернулися до городів, запасів, консервації. Згадали, що мають хату в селі. Чи збережеться ця тенденція наступні роки?
— Це була стратегія виживання в перші місяці війни. Вона не довгострокова. У світі найбільше розвивається економіка урбаністичних країн. Адже в сучасній економіці 70 відсотків займає сектор послуг. Він повноцінно може розвиватися у великих містах.
Продукти харчування подорожчали удвічі-утричі. Що буде далі з цінами?
— Чергові цінові рекорди матимемо з усіма товарами, які залежать від енергетичних ресурсів. Наприклад, тепличні овочі. Колосальний енергетичний шок переживає молочна промисловість. Через брак електроенергії падає виробництво молока та молокопродуктів. Вони теж дорожчатимуть. Найімовірніше, побачимо вищу ціну на хліб. Вона залежить від вартості газу, електроенергії. Яйця вже побили всі цінові рекорди. Поки що за рахунок імпорту тримається вартість м'яса. Але ризик подорожчання існує.
В Україні зросло безробіття, знизилися зарплати. Ці тенденції збережуться до кінця війни?
— Приблизно 40 відсотків громадян втратили роботу чи зіштовхнулися з суттєвим погіршенням трудових умов. Ще приблизно ж стільки людей недоотримують заробітну плату. Виплати або не перерахували відповідно до інфляції, або під різними приводами зменшили. Наступного року фактично 20 відсотків українців збережуть довоєнний рівень доходів. Відповідно — зросте рівень бідності. Офіційні показники відрізнятимуться від реальних. Останні становитимуть понад 50 відсотків.
Після війни матимемо демографічну кризу. Лишиться близько 30 мільйонів населення, з них 10 мільйонів — це пенсіонери. Україні знадобиться програма репатріації громадян, яка була в Ізраїлі. Треба створити умови, щоб українцям було легше вести бізнес чи взяти кредит удома, ніж за кордоном. Українці мають створювати робочі місця вдома, а не в Польщі чи Чехії. Тоді за 5–10 років вдасться повернутися до довоєнного демографічного рівня. Якщо програми репатріації не буде, між 2040–2050 роками досягнемо демографічного дна.
Які виклики чекають країну наступного року?
— Потрібно готуватися до важкого післявоєнного відновлення. Не сподіватися на те, що наші проблеми вирішать західні союзники. Вони дадуть гроші на відновлення критичної інфраструктури, щоб українці не їхали біженцями в Європу. Запорукою відновлення країни буде успішна економічна модель. Війна — період для переосмислення. Треба створювати нову економіку. На це знадобиться від п'яти до 15 років важкої праці. Але з постійним покращенням життя.
"Від українського зерна залежать бідні країни"
— Україна годує приблизно 600 мільйонів людей у світі. Від українського зерна залежать бідні країни Африки, Азії. Ми дійсно впливаємо на сировинні ринки. Але це не привід залишати цю модель економіки, — говорить аналітик Олексій Кущ, 48 років.
— Необхідно підвищувати власну економічну суб'єктність. Щоб Україна була не провідним експортером зерна, а провідним експортером, наприклад, рослинного білка. Тайвань виробляє найбільшу в світі кількість чипів та напівпровідників. Фактично від стабільності Тайваню залежить уся світова економіка. Бо зупиниться все — від виробництва пральних машин до космічних кораблів.
2 
1
Коментарі