"Освячену на Водохреще воду не порочили купанням" - дослідник

Пірнання в ополонку на Водохреще не є і ніколи раніше не було українською християнською традицією. Наші предки в мороз не пірнали в ополонки, а тим паче не роздягалися в присутності священників і не бруднили щойно освячену воду.

Про це Gazeta.ua розповів дослідник української духовно-культурної спадщини, директор Міжнародного інституту афонської спадщини, головний редактор наукового альманаху "Афонська спадщина" Сергій Шумило.

"Інформації про такий ритуал ми не знайдемо в серйозних наукових дослідженнях українських релігійних традицій. Це є швидше постсовковським спотворенням наших багатовікових традицій. Ця мода з'явилася у 1990 роках і особливо 2000-х завдяки деяким політикам і ЗМІ, які нав'язали цей стереотип під виглядом "багатовікової народної традиції". У результаті "моржівство" стало підмінювати сенс і зміст великого християнського свята, перетворившись на якийсь безглуздий ритуал, який більше схожий на язичництво, аніж на християнство", - сказав він.

Є історичні записи про те, як відзначали свято Богоявлення українські козаки на Запорозькій Січі.

"Це спогади старого запорожця Микити Коржа. Їх бачимо в працях історика козацтва Дмитра Яворницького та інших. З його спогадів дізнаємось, що кожного нового року на свято Водохреще в цей день із самого ранку на Запорозькій Січі "всі козаки, піхота, артилерія й кавалерія, збиралися на площі перед церквою і стояли тут рядами по куренях, без шапок, до завершення богослужіння; усі одягали найкращий одяг, озброювалися найкращою зброєю; над кожним куренем майоріли особливі розмальовані прапори, які тримали хорунжі, сидячі на гарячих, чудово прибраних конях. Після закінчення Божественної літургії з церкви виходив настоятель із хрестом у руці, за ним парами йшли ієромонахи з євангеліями, іконами, у дорогому одязі; за духовенством злагоджено, рядами, з хоругвами та важкими гарматами ступали козаки; за козаками – маси простого люду, і всі разом висипали на середину Дніпра. Тут усі ставали шеренгами й слухали службу Божу. Коли архімандрит уперше занурював хрест у воду, козаки одночасно гримали таким залпом, що від того удару аж земля стогнала. А глядачів укривав густий дим, мов пітьма… Заспокоївшись на кілька хвилин, доки розвіювався дим, а настоятель ще раз занурював хрест у воду, козаки знов стріляли, цього разу скільки кому заманеться". Як бачимо, жодного роздягання і пірнання в ополонку. А в козаків здоров'я і міці було побільше нашого. Але навіть у них не виникало думки в мороз пірнати в ополонку без будь-якої потреби", - зазначив Сергій Шумило.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 1920–1930 роках українці вітали одне одного саморобними поштівками

Крім того, дослідник української духовно-культурної спадщини наголошує, що наші предки пили освячену на Водохреще воду цілий рік.

"У давнину у наших пращурів не було водопровідних кранів у хатах. Тому на Богоявлення святу воду після освячення набирали з ополонки, щоб пити потім цілий рік, через це не бруднили її купаннями. Більше того, у народних звичаях не прийнято було після Водохреща цілий тиждень навіть прати в освячених хрещенських джерелах та ополонках, щоб не забруднити святої води. Це якщо про релігійні традиції, а не моржівство. А так пірнайте на здоров'я хоч кожен день. Принаймні, якщо хтось хоче задля оздоровлення поморжувати, то це не обов'язково перетворювати на якийсь безглуздий шабаш у день великого християнського свята".

×