Il pontifice terribile – "Страшний папа" – так називали 216-го Папу Римського Юлія II (1443–1513). Він був шанувальником мистецтва – фінансував художників і споруджував храми. Прагнув відновити велич Ватикану. Задля цього створив у папській державі регулярну армію. Вояків набрав у Швейцарії – тамтешніх солдатів вважали найкращими в Європі. 22 січня 1506 року відбувся урочистий прийом на честь перших 150 швейцарських гвардійців. Це найстаріша з наявних нині армій світу.
6 травня 1527-го гвардійці прийняли свій перший і останній бій. Рим захопило й розграбувало військо австрійського імператора Карла V. У сутичках загинули 147 гвардійців із 189. Ті, що вижили, врятували Папу Климента VІІ. Через таємний підземний перехід вивели понтифіка з Ватиканського палацу до оточеної ровом фортеці Святого Янгола.
Коли 1943-го Рим зайняла німецька армія, гвардійці облаштували вогневі рубежі на в'їздах до Ватикану.
– Якщо хтось із ворожих солдатів перейде наш кордон, ми розпочнемо бій і будемо боротися до останнього патрона, – заявив їхній командувач Гайнріх Пфіффер фон Альтізгофен.
Нацисти до Ватикану не потрапили.
Зараз у гвардії 110 солдатів. 30 із них озброєні середньовічними алебардами, ще 15 – це оркестр із барабанщиків і флейтистів. Усі – громадяни Швейцарії. На час служби їм також надають громадянство Ватикану. Середня місячна платня – 1360 євро, термін служби – від двох до 25 років. Кандидатів оглядають тричі на рік у Швейцарії. На службу беруть тільки неодружених чоловіків віком 19–30 років, зростом не менше 174 см, без бороди, вусів і довгого волосся. Обов'язкова вимога – католицьке віросповідання. Окрім стройової підготовки, вояки вивчають італійську мову. Разом із німецькою вона – офіційна в підрозділі. Бійці повинні впізнавати державних осіб, а ще краще – всіх жителів Ватикану. Їх понад 500.
Гвардійці складають присягу 6 травня – на честь сутичок
1527 року. Її текст:
– Я клянуся вірно, віддано й чесно служити Папі та його законним спадкоємцям, віддати служінню всі свої сили і за потреби – своє життя. Зобов'язуюся виконувати це також перед Святою колегією кардиналів, коли папський престол буде вакантним. Обіцяю комендантові гвардії й усім моїм наставникам бути уважним, вірним і дисциплінованим.
Через півтора року служби гвардієць складає іспит. Після цього йому дозволено охороняти головний вхід до держави – ворота Святої Анни. Через три роки вояк може одружитися з католичкою.
У 1960-х гвардійцям заборонили носити вогнепальну зброю. Знову дозволили після замаху на Івана Павла ІІ 1981 року. За два дні до присяги, 4 травня 1998-го капрал Седрік Торней застрелив із рушниці новопризначеного коменданта гвардійців Алоїза Естерманна та його дружину Ґледіс. За однією з версій, Естерманн був содомітом. Він спокусив нижчого за званням. За другою – комендант викреслив Торнея зі списку представлених до нагороди.
816 000 тонн кувейтської нафти вилили в Перську затоку 19 січня 1991 року. Також підпалили 732 нафтові свердловини. Їх гасили понад рік. Загальні збитки становили близько $2 млрд.
Такий наказ віддав президент Іраку Саддам Хусейн. За півроку до цього його війська окупували Кувейт. 17 січня США розпочали операцію "Буря в пустелі". Звільнили країну 28 лютого 1991-го
"Вы за воссоздание Крымской Автономной Советской Социалистической Республики как субъекта Союза ССР и участника Союзного договора?" –
таке запитання стояло в бюлетенях референдуму, який відбувся у Кримській області Української РСР 20 січня 1991 року. Ствердно відповіли 93,26% із 1,4 млн учасників опитування. 12 лютого було офіційно створено Кримську АРСР. У вересні 1994-го її перейменували на Автономну Республіку Крим
18 січня 1934 року англійську поліцію спорядили кишеньковими радіоприймачами – прототипами сучасних рацій – для обміну інформацією. Того ж дня завдяки новинці спіймали злодія, що поцупив три пальта в Брайтоні. Від крадіжки до затримання минуло 15 хвилин.
20 січня 2006 року в річці Темза неподалік парламенту Великої Британії перехожі побачили тварину завдовжки майже 6 м. Це був пляшконосий кит. Вони водяться в Північному й Ірландському морях. Іноді запливають у гирло Темзи за 40 км від Лондона, але так далеко від моря їх ніколи не бачили. Рятувальники намагалися розвернути кита, проте виснажена й налякана тварина померла.
23 січня 1960 року швейцарський океанолог Жак Пікар і лейтенант армії США Джон Волш на батискафі Trieste опустилися на дно Маріанської западини – найглибшої точки океану. Спуск тривав 4 години 43 хвилини. На дні дослідники побачили креветок і пласку рибу, схожу на камбалу. Виміряли глибину – 11 521 м. Через 20 хвилин взялися скидати баласт, ще через 10 – розпочали підйом. Він зайняв 3 години 27 хвилин. Наступним у западині побував американський режисер Джеймс Кемерон 2012-го
2 
1
Коментарі