Ексклюзиви
Вівторок, 03 березня 2015 15:55

"Дзержинський казав, що ви ночуєте в Толстих. Навіщо людям докучати зайвий раз?"
3

Михайло Туган-Барановський народився 21 січня 1865 року в маєтку в селі Соляниківка на Харківщині – нині Куп’янський район. Батько Іван Якович – відставний штаб-ротмістр гусарського полку. Мати Ганна Шабельська мала українсько-литовське коріння
Фото: фото: massovoodessa.blogspot.com
Дворянський герб Туган-Барановських: на блакитному полі два схрещені ятагани, а над ними – серце з половиною кінського вудила. Над щитом – корона з півмісяцем. Економіст походив із княжого татарського роду, що на початку XV століття перейшов на службу до великого князя литовського Вітовта й осів на нинішньому білорусько-литовському пограниччі. Родоначальник – принц Темир Туган-бей – воював на його боці проти хрестоносців. Під час битви під Грюнвальдом 1410 року командував татарською кіннотою. За легендою, польська княжна Розалія Барановська, яка подобалася йому, погодилася стати його дружиною, якщо отримає голову тевтонського воєначальника. Туган-бей виконав бажання і започаткував великий рід. Батько Михайла Туган-Барановського Ібрагім Якубович пере­йшов у православ’я і став Іваном Яковичем. Осів на Слобожанщині
Михайло Туган-Барановський з учителями й учнями Пізницької школи в Лохвицькому повіті Полтавської губернії, між 1907-м і 1917 роками. У той час економіст був гласним Лохвицького повітового земства й представником у Губернському земстві, а від 1915-го – почесним попечителем Комерційної школи в Лохвиці

У Михайла Туган-Барановського вдома Ленін познайомився з Крупською

"В моей жизни произошел такой резкий перелом, какой трудно себе представить. Судьба перенесла меня в новую среду, окружила новыми людьми. От прошлого не осталось ровно ничего – кроме воспоминаний", – писав економіст 36-річний Михайло Туган-Барановський у листі до приятеля Петра Струве. У березні 1901-го він був змушений залишити Санкт-Петербург і оселитися в селі Пізники на Полтавщині. Тепер це Чорнухинський район, а тоді був Лохвицький повіт.

Родом Туган-Барановський був із дворянської родини зі Слобожанщини. Батько мав татарське коріння, мати походила з Полтавщини. Після гімназії, 1883-го, вступає до Петербурзького університету. Навчання не закінчив. 17 листопада 1886 року на панахиді за російським публіцистом Миколою Добролюбовим – за радянських часів його називали "революційним демократом" – Михайла заарештовує особисто градоначальник Санкт-Петербурга Петро Ґреснер. Як "неблагонадійного" Туган-Барановського з університету виключають. Мусить повернутися до маєтку батьків на хутір Соляниківка в Куп'янському повіті на Харківщині. А 1889-го закінчує одразу два факультети Харківського університету. "Когда мне предоставилась возможность сдать экзамен, то я в три месяца прошел курс юридического и естественного факультета и сдал за этот срок кандидатский экзамен по обоим", – згадував в одному з листів через чверть століття.

Того ж року їде в подорож Європою. Під час огляду Ейфелевої вежі в Парижі знайомиться з Лідією Давидовою, названою донькою директора Петербурзької консерваторії. Вони разом повертаються до столиці Російської імперії і беруть шлюб. Живуть у Давидових. Михайло Туган-Барановський викладає економічні дисципліни в Жіночому училищі комерційного рахівництва. Починає відвідувати марксистські гуртки.

"На поверхности петербургского марксизма, на глазах у всех, включая департамент полиции, бушевали два молодых вожака – Струве и Туган, – згадувала в 1930-х гімназійна подруга Давидової, письменниця Адріана Тиркова-Вільямс. – Они были неразлучны, вместе давали битвы в полузакрытых собраниях Императорского Вольного экономического общества. Эти два Аякса марксизма вместе составляли программы и манифесты, явные и тайные, вместе затевали и губили журналы, вместе шли приступом на народников".

Інша товаришка Лідії – Антоніна Ґерд – вийшла заміж за Петра Струве. Була й четверта подруга – Надія Круп­ська, яка викладала в недільній школі для дорослих. Під час якихось посиденьок у Туган-Барановських вона познайомилася з молодим помічником адвоката Володимиром Ульяновим – майбутнім Леніним. Принаймні так пише онук економіста Джучі Михайлович.

"Пили чай, судачили о народниках, спорили без конца, – згадувала ті вечори Тиркова-Вільямс. – Угощение было незатейливое: бутерброды с чайной колбасой и сыром, иногда варенье, печенье. Михаил Иванович говорил много, других слушал рассеянно, съедал с ближайшей тарелки все пряники, потом предлагал гостям уже опустошенную тарелку. Семья Туганов очень тянулась за светскими манерами и обычаями, но в Мише никакой светскости не было, хотя этот проповедник классовой борьбы вышел из класса не пролетарского, а почти барского".

Михайло Туган-Барановський 1898-го захищає в Московському університеті докторську дисертацію "Русская фабрика в прошлом и настоящем".

Тоді ж він – доктор політичної економії – раптом став відходити від марксизму. Мовляв, відмовитися від капіталістичних відносин не можна. Натомість починає творити свою модель економіки – "етичний соціалізм". Наступного року публікує критичну статтю "Основная ошибка абстрактной теории Карла Маркса". Після неї в Туган-Барановського починаються конфлікти з Володимиром Ульяновим. А той завойовує все більший авторитет у середовищі російських марксистів. Востаннє вони бачаться у Пскові 1900 року – на організаційній нараді про початок випуску газети "Искра".

"Туган-Барановский говорил мне со свойственной ему наивностью о своей неудержимой антипатии к Ленину, – згадував Петро Струве. – Зная и даже будучи близок с братом Ленина Александром Ульяновым, который был казнен в 1887 году, он с изумлением, граничившим с ужасом, рассказывал, как не похож был Александр на брата Владимира. Первый был чрезвычайно мягкий и деликатный человек даже в обращении с врагами, тогда как резкость второго была поистине равносильна жестокости".

Під час вагітності в Лідії розвивається анемія. 22 грудня 1900-го дружина Туган-Барановського помирає. Михайло залишається жити в домі тещі. Захоплюється спіритизмом – аби відігнати погані думки. "Я был на сеансе одного профессионального медиума, который явно шарлатанил и морочил публику, – пише до Струве. – Тем не менее, кроме очевидного обмана, было и нечто другое. Теперь я устраиваю другой сеанс, на котором возможность обмана будет устранена. Ценность приобретенного таким путем познания громадная. Я всегда думал, что под густой оболочкой шарлатанства, обмана и самообмана в мистицизме скрывается какое-то таинственное зерно истины".

У березні 1901-го вони зі Струве беруть участь у демонстрації проти відправлення петербурзьких студентів до армії. Тих заарештували за зберігання забороненої літератури й тепер хотіли поголити в солдати. Небайдужі зробили плакати й вийшли з ними на Казанську площу. Суд забороняє обом приятелям жити в "столичних й університетських містах" Російської імперії. Струве виїжджає до Німеччини. А Туган-Барановський перебирається до Пізників на Полтавщину. Там живе його знайома Ольга Русинова, донька предводителя дворянства Лохвицького повіту. Через рік одружується з нею. У них народжуються син Михайло й донька Ольга. В сусідньому селі Лука купують ділянку та зводять свій будинок.

"Живется мне недурно – даже почти счастливо, хотя все же несколько грустно, – пише Туган-Барановський до Струве 1905 року. – Не думайте, что я так легкомыслен и могу без всяких страданий перейти от одной жизни к другой. Нет, того что было, я никогда не забуду. Хотя у меня есть теперь одно новое сильное чувство – любовь к моему сыну, для которого я бы мог все отдать, даже свою научную деятельность, которая мне раньше была всего дороже".

У наступному листі ділиться: "Ужасно странно иногда натолкнуться на наши, еще столь недавние литературные упражнения в "Новом слове" или "Начале". Как смешно встречать этот задорный самоуверенный тон, эти запальчивые нападения на литературных противников, эту наивную уверенность, что мы нашли, наконец, самую настоящую истину, и эта истина заключена в "Капитале" Маркса. Это впечатление произвело на меня перечитывание статей Ильина (один із псевдонімів Леніна. – "Країна"). Так хотелось сказать: "Маленький ты мальчик, не горячись, будь спокойнее. То, что тебе кажется верным, вовсе не так верно – жизнь неизмеримо сложнее, глубже, таинственнее, чем ты это себе представляешь".

Завдяки дружині Михайло починає спілкуватися з місцевими українофілами. Бере участь у роботі судів, зборах підприємців і громадськості. 1905 року звертається до губернського земського зібрання з пропозицією встановити в Полтаві пам'ятник Тарасові Шевченку. Сам починає збір коштів на це.

"З походження я наполовину українець. У ранній молодості та на університетській лаві почував себе українським патріотом, однак пізніше дещо охолонув до українства", – пише на початку 1914-го в анкеті місячника "Украинская жизнь", який у Москві редагує Симон Петлюра.

Працю Туган-Барановського "Социальные основы кооперации", що вперше вийшла 1916-го, в Росії перевидають ще двічі. Згодом книжку перекладуть майже всіма європейськими мовами. У серпні 1917 року Туган-Барановський отримує дві телеграми – від кримськотатарського Курултаю та Центральної Ради. І ті, й ті пропонують очолити міністерство фінансів при своїх урядах. Приймає пропозицію з Києва й перебирається з родиною туди.

– Що більше думаю про сьогодення, то більше переко­нуюся – вибух неминучий. Крим такий малий, а ­Україна – сила, селяни йдуть за самостійниками, – пояснює синові Михайлові свій вибір.

Той переказує це в спогадах. Згадує також, що становище тодішнього українського уряду – Генерального секретаріату – було критичне. Грошей бракувало, авторитет нової влади швидко падав. Туган-Барановський звернувся до знайомого банкіра по допомогу. Той відмовився мати справи з українським урядом.

– Особисто вам можу позичити, – сказав і дав під вексель 500 тис. рублів. Цієї суми було достатньо лише для того, щоб відкрити відділення банку.

Коли в січні 1918-го більшовики займають Київ, Туган-Барановський відправляє сім'ю в Луку, а сам виїжджає до Москви. Переховується у вдови одного з синів письменника Льва Толстого. І якось на Тверській зустрічає Володимира Бонч-Бруєвича. Вони знайомі ще з часів організації газети "Искра". Тепер той керує справами Раднаркому – більшовицького уряду. Привіталися.

– Що поробляєте? – примружився Бонч-Бруєвич.

– Та ось, від вас ховаюся, – розгубився Туган-Барановський.

– Можливо, вже пора залишити глибоке підпілля? Дзержинський казав, що ви ночуєте в Толстих. Навіщо людям докучати зайвий раз? ВЧК не до вас, у неї роботи по горло.

– Ніколи в житті не почувався так по-дурному, як тієї хвилини, – розповідав згодом синові.

Коли повертається до Києва – там при владі вже гетьман Павло Скоропадський. Викладає у щойно заснованому Кооперативному інституті. Бере участь у створенні Української академії наук. Очолює Українське наукове товариство економістів. Після чергової зміни влади йому пропонують увійти до уряду Директорії. Відмовляється.

– Збоку здається, що міністри мають велику владу й незалежність. Насправді вони не мають ні сил, ні незалежності, і тому краще віддати сили науці, – пояснює одному зі своїх студентів.

Якось до Михайла Туган-Барановського додому прийшов брат Микола. Приніс пакунок, просив сховати. Мовляв, там гроші й акції, які хоче залишити в спадок синові. Коли пішов, Ольга взялася ховати пакет. Папір надірвався і звідти випали якісь документи. Виявилося – таємного архіву німецької Північної армії. Грошей – біля двох мільйонів. Дружина просить Туган-Барановського знищити документи, а гроші пожертвувати якомусь притулку. Не хоче, "бо дав слово зберігати". Тієї ж ночі в нього від переживань стається серцевий напад.

"Виздоровлював погано, сам того не хотів. То лежав закам'янілий, то качався по ліжку", – пише у спогадах син економіста.

Лікарі радили залишити Київ і їхати звідти якнайдалі. Від голови Директорії Української Народної Республіки Володимира Винниченка саме надійшла пропозиція податися радником з економічних питань делегації УНР на Паризьку мирну конференцію. Туган-Барановський погоджується.

Для його сім'ї дають окремий вагон. Він усю дорогу лежить, почуває себе зле, має високу температуру. 21 січня 1919 року на залізничній станції Затишок неподалік Одеси Михайло Туган-Барановський помер. Поховали його на старому кладовищі Одеси. У 1930-х його знесли й розбили парк.

В еміграції родина економіста осіла у Празі. Дружина Ольга Федорівна там померла. Донька Ольга працювала акторкою. Син Михайло в 1930-х повернувся до СРСР. Став письменником – мав псевдонім Світязький. Помер 1986 року. Внука Джучі не стало 5 січня цього року. Він жив у Волгограді, був істориком. За місяць до смерті закінчив роботу над монографією про діда.

39 000 томів приблизно налічувала бібліотека економіста Михайла Туган-­Барановського в ­маєтку Лука на Полтавщині. У ній були книжки з ­автографами економістів Вернера Зомбарта, Карла Каутського, публіциста Едуарда Бернштейна, письменників Бернарда Шоу, Олександра Купріна, ­теоретика марсизму Георгія Плеханова й інших. Наприкінці 1918-го все зібрання вивезли німці, коли відступали з України

Зараз ви читаєте новину «"Дзержинський казав, що ви ночуєте в Толстих. Навіщо людям докучати зайвий раз?"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 163
Голосування П'ятов втратить місце основного воротаря "Шахтаря" та збірної України?
  • 1) так, він регулярно помиляється і вік уже грає проти голкіпера
  • 2) ні, вкотре доведе свою психологічну стійкість і далі гратиме на потрібному рівні
Переглянути
Погода