Українці перейняли традицію першоквітневих жартів від голландців і німців
"Вчера со страшным грохотом рухнула колокольня Андреевской церкви. Обломками кирпича завалило всю улицу. Спешите видеть!" – написала 1 квітня 1912 року київська вечірня газета "Последние новости".
Журналісти сподівалися, що кияни зрозуміють жарт. Андріївська церква – це палацовий храм, при ній дзвіниці ніколи не було. Однак натовп кинувся на Андріївський узвіз подивитися на катастрофу. Серед присутніх були міський голова й члени управи. 1 квітня у світі відзначають День сміху, або День дурнів. Дозволяються необразливі жарти, глузування, кпини, підманювання й веселі розіграші. Ображатися на них вважається ознакою дурості.
Етнографи свідчать, що в усіх землеробських цивілізацій світу існував звичай жартувати та сміятися навесні. В українських веснянках приписувалося голосно й радісно співати, щоб прикликати весну й тепло:
Поставайте, дівки, в коло
Заспівайте си весьоло!
Весело си заспівайте,
Сумні пісні занехайте!
Коріння традиції насміхатися й дурити одне одного весняного дня слід шукати в Індії, за однією з версій. У давніх індійців квітень був першим місяцем року й розпочинався святкуванням народження Сіти – героїні поеми "Рамаяна". Її вважали втіленням богині любові Лакшмі. Ім'я Сіта перекладається як "борозна" або "донька землі". Батько знайшов її у свіжозораній ріллі, за легендою. На святі на честь Сіти годилося смішити одне одного кпинами й розіграшами. Сміх вважали життєдайним, він сприяв урожаю й розмноженню всього живого.
У Давній Греції був міф про викрадення богині Персефони володарем підземного царства Аїдом. Богиня плодючості Деметра тужила за донькою, і від її сліз на землі настала зима. Почало гинути все живе. Олімпійські боги злякалися, що люди не даватимуть їм пожертв, і вблагали служницю богині Ямбу розвеселити господиню. Та оголила зад і проспівала непристойну пісеньку. Деметра розсміялася – й потеплішало.
У Північній Європі існував культ небесного бога-жартівника Локі, що дурив довірливих, кепкував з легковірних, обманював необачних. В ісландських сагах описували звичай обдурювання й висміювання навесні. Його запровадили боги.
Прототипом сучасного 1 квітня було середньовічне свято Festus Fatuorum – "Бенкет дурнів". У Франції воно було поширене до заборони у XVI ст. Організовували блюзнірську постановку виборів Папи Римського, висміювали церковні ритуали, непристойно жартували про священнослужителів.
До ХІІІ ст. в Європі діяв так званий ультраберезневий, чи Благовіщенський, стиль. Новий рік відзначали після весняного рівнодення – між 25 березня і 1 квітня. У цей час усі торішні закони втрачали силу, наступав тимчасовий хаос як у космосі, так і серед людей, за народними віруваннями. Тому допускалися жарти й витівки, насмішки над сильними світу цього.
1 квітня вважали нещасливим днем. Намагалися не працювати і не починати нових справ, не випускати худобу зі стійла. Вірили, що народженим 1 квітня не щаститиме. Проте з часом стали говорити навпаки: "дурням фартить".
1565-го король Франції Карл ІХ видав указ про перенесення дати Нового року з 1 квітня на 1 січня. Люди на знак протесту в традиційний новорічний день надсилали близьким привітання й подарунки. Називали адресатів довірливими дурнями. Відтоді починають квітень із жартівливих обманів. Про цей звичай у Франції казали "квітнева риба", бо найчастіше розігрували чіплянням паперових фігурок тварини на спини. В Австрії, Німеччині, Фінляндії 1 квітня дорослі перевіряли, наскільки їхні діти стали розумнішими за рік. Відсилали до крамаря купити комариного сала або до сусідів – позичити скляні ножиці. Там відповідали, що позичили ці "важливі в господарстві речі" іншому сусідові. Інколи бідолахи цілий день ходили від оселі до другої, аж доки розуміли безглуздість завдання.
Такі випробування для дітей зберігали до кінця ХІХ ст. в Україні. У Старобільському повіті на Харківщині навесні, коли розтанув сніг і підсохли дороги, батьки відправляли дітей позичити в сусідів кутомір для гною або ваги для диму. Дитина отримувала досвід відрізняти важливі завдання й глузливі. За дурною головою і ногам нема спокою, говорить українська приказка.
В Англії традицію першоквітневих святкувань пов'язують із Готамом – легендарним Містом дурнів десь у графстві Ноттінгемшир. На Британських островах був звичай: якщо король проїздив якоюсь дорогою, вона ставала його власністю. Жителі Готама обдурили правителя – і він не схотів відвідати їхнє місто. Посланці, що їхали попереду, застали мешканців за дивними справами. Ті лили воду до колодязів, топили в річці рибу, птахів заганяли в хліви без дахів. Дізнавшись про це, король відмовився їхати до міста – хтозна, чого чекати від дурнів.
Перша письмова згадка про 1 квітня як День дурнів з'являється 1760-го у британському альманасі "Бідний Робін":
Кажуть, що першого квітня
День повних дурнів буває,
Але чому так він називається,
Ні я, ні ти, ні він й ніхто не знає.
До Америки й Австралії першоквітневі традиції завезли британські емігранти. Вони розігрували й обманювали одне одного. Найчастіше на дорогу кидали прив'язаний до мотузки гаманець або вішали на спину напис "Удар мене". Цього дня до столу подавали пироги зі сміттям або тістечка з клоччям. Влаштовувати розіграші можна було лише до полудня.
В Україну першоквітневі жарти потрапили наприкінці ХVІІІ ст. Їх перейняли від німців і голландців, які заснували колонії на півдні України.
"Киевськие губернские ведомости" 1 квітня 1850 року описують традиції святкування Дня дурнів у Російській імперії. Цього дня завели традицію ходити на вистави театральних труп з Європи. 1700-го директор німецького театру в Москві дав оголошення, що влізе у звичайну пляшку. Коли підняли завісу, глядачі на сцені побачили намальований бутель із написом "Перше квітня!"
Гучний першоквітневий розіграш влаштували в Лондоні 1860-го. Декілька сотень людей отримали віддруковане в типографії запрошення: "Прибути на щорічну урочисту церемонію вмивання білих левів, що відбудеться в Тауері об 11 годині 1 квітня". У призначений час великий натовп штурмував ворота тюрми. Зрозуміли, що це розіграш. Про нього писали всі столичні газети. Відтоді журналісти різних країн 1 квітня публікують замітки про "грандіозні" події або дають жартівливі оголошення.
Американський журнал Popular Mechanics у квітневому номері 1957 року видав статтю під заголовком "Рогатий заєць – сенсаційна знахідка в лісах Амазонки". Читачі завалюють редакцію проханнями докладно написати про тварину. Образ рогатого зайця зустрічається в буддистських текстах і фольклорі європейців із середньовіччя. Подається як приклад, що людський розум здатен уявити те, чого не існує.
Наступного року після статті у США німецький журнал Stern надрукував зображення тварини, схожої водночас на зайця й косулю. Журналісти описували результати вигаданого наукового симпозіуму з проблем вивчення вольпертінгера – так нібито вчені називають рогатого зайця. Сповіщають, що жителі Баварії найчастіше бачать їх у квітні і що це час розмноження цих тварин.
20 років поспіль Popular Mechanics публікує ту ж статтю про рогатого зайця, але відгуків не меншає. У ХХІ ст. ця істота стає мемом і синонімом безоглядної довірливості читачів.
Телекомпанія ВВС 1957-го показала швейцарських фермерів, які збирали з дерев спагеті. В сюжеті йшлося про надзвичайно теплу зиму, яка сприяла щедрому врожаю макаронів. Телефонують глядачі. Цікавляться, де придбати саджанці й насіння.
1976 року на радіо ВВС астроном Патрик Мур повідомив, що 1 квітня, о 9 год. 47 хв., станеться безпрецедентна подія. Плутон пройде позаду Юпітера – і від цього послабиться земна гравітація. Попереджав слухачів, що цієї хвилини їх добре струсне й на мить можна буде відчути невагомість. Наступного дня до редакції звертаються сотні людей. Діляться враженнями від стану невагомості.
Жертвами розіграшу стають і засоби масової інформації. 2000-го в Нью-Йорку медіакомпаніям розіслали повідомлення, що вранці 1 квітня проходитиме Парад дурнів від 59-ї вулиці до П'ятої авеню. В пресрелізі пишуть, що одна з платформ присвячена "жорстокості, продажності й некомпетентності поліції Нью-Йорка, Лос-Анджелеса та Сіетла". Більшість телекомпаній посилають своїх кореспондентів. Лише побачивши порожні вулиці, журналісти розуміють, що з них посміялися.
"Урочисто й публічно справляємо щороку забави на честь наймилостивішого бога Сміху. Завжди прикрашаємо якоюсь новою вигадкою. Ми єдині з усіх народів, що умилостивляє забавами, веселощами й жартами божество, яке називається Сміхом", –
Апулей (128–180), римський письменник, говорить у поемі "Золотий віслюк". У Римській імперії після весняного рівнодення влаштовували святкування на честь божества сміху Різуса. Жартували й розігрували родичів і знайомих
Потьомкінськими сходами спускаються на лижах
1 квітня 1973 року в Одесі вперше пройшов фестиваль сміху "Гуморина". Започаткували його учасники місцевої естрадної команди "Ділові люди", яка перед тим перемогла у змаганнях Клубу веселих і кмітливих – КВК.
Відбуваються карнавальна хода й концерт на стадіоні. У колоні йде чоловік у костюмі моряка з рятувальним кругом на шиї. Його зображають на емблемі фестивалю, яку використовують наступних років.
Під час "Гуморини" проводять парад старих автомобілів. Сатирики й музиканти виступають на вулицях і площах. Відбуваються конкурси на найсмішніший трамвай, найвеселіший одеський двір, найдотепніше оформлення балкона, найвдаліші гумористичні фото, вислів і гасло.
Протягом наступних чотирьох років фестиваль набуває популярності. В Одесу на 1 квітня приїжджають з усієї країни та з-за кордону. Некерована стихія лякає владу. 1976-го "Гуморину" забороняють проводити. Наступні 10 років дійство відбувається підпільно у формі змагань гумористів в інститутах, школах і молодіжних клубах.
На вулиці дозволяють виходити 1 квітня 1987 року. Першоквітневий фестиваль в Одесі очолює сатирик Михайло Жванецький. "Гуморину" доповнюють міжнародним фестивалем "Комедіана" й конкурсом живих вуличних скульптур. Потьомкінськими сходами спускаються на автомобілях, лижах і велосипедах.
2009-го міська влада оголошує 1 квітня вихідним.
У 2014–2017 роках через вторгнення російських військ в Україну Одеса утримується від традиційних першоквітневих святкувань. Поновлюють масове відзначення Дня сміху 2018-го, на 45-річний ювілей "Гуморини".
2 
1
Коментарі