Ексклюзиви
Понеділок, 22 грудня 2014 16:04
Ольга Гембік
Ольга Гембік
Ольга Гембік

Де Володька?

— Где Володька? Я здесь первый и последний раз! — мені на коліна падає смугастий мокрий шарф. Поруч у крісло плюхається роздратована особа у светрі з пуховою аплікацією. Впирається ногами у спинку крісла переднього ряду. У Молодому театрі ось-ось розпочнеться прем'єра.

— Вытирайте ноги! Ну ты поняла, да? Она мне говорит: вытирайте но-о-оги! А я спрашиваю, а что не так с ­моими ногами? Я же не виновата, что снег и грязь?

Ледь киваю незнайомці. Очевидно, поконфліктувала з прибиральницею.

Дівчина розстібає светра, над головою здіймаються мікрочастинки пуху.

— Красиво, да? — сплескує руками.

Пух летить мені до рота, на пачку з печивом у руці. Вона запускає руку до моєї пачки:

— Извини, я тоже с сезамом люблю.

Мовчки простягаю упаковку. Вона бере ще.

— С орешками тоже так ничего, с изюмом. А в сестры моей аллергия на орехи. Представляешь? Ей ничего-ничего с орехами нельзя, пухнет! Ей специальные препараты из Америки доставляют, по 20 долларов, по 30. Это же деньги! Но сейчас все дорого. А билет какой дорогой? А она мне еще: вытирайте н-о-о-оги!

До вистави декілька хвилин. Лисуватий чоловік ліворуч притримує сидіння стільця для дами в коралях. Моя сусідка спостерігає за ними спідлоба.

— Мужчина, а вы ничего не перепутали? — питає, щойно пара вмостилася. Підморгує мені. Чоловік не реагує. — Здесь же Володька сидит, верно? Так, где Володька?

Стинаю плечима, не знаю ніякого Володьки. Дівчина розгублена. Роззирається по залу, помічає, як до неї щосили махає парочка з 10-го ряду. А наш — 15-й.

З гучним "о-ма-йо" вона похапцем збирає речі й проривається геть. Позаду волочиться мокрий шарф. Праворуч на стілець у крихтах із пухом вмощується огрядна пані років 40. Пропоную їй печиво. Не відмовляється. Ну, хоч де Володька, не питає.

Зараз ви читаєте новину «Де Володька?». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода