Київський художник Олексій Коваль, 40 років, працює над серією емалей "Місця сили". У назві використав термін американського мислителя Карлоса Кастанеди. Місцями сили той називав географічні зони з потужними енергетичними полями.
– На емалях – пейзажі з подорожей. Зображував місця, де відчув гармонію з природою та прилив життєвої енергії, – каже Олексій Коваль
"Золота ріка"
– Річка Калі-Ґандакі в Непалі впадає у Ганг. Названа на честь богині-руйнівниці Калі. Та, за віруваннями індуїстів, знищує невігластво, допомагає охочим отримати нові знання й шукати Бога.
Для подорожі навколо гірського масиву Анапурна часто беруть гіда. Я вирішив піти сам. Заблукати неможливо: через кожні півтори-дві години дороги – населені пункти. Там можна купити їжу, зупинитися на нічліг. Перші п'ять днів ішов уздовж Калі-Ґандакі. Ріка завширшки, як Дніпро в Києві, але тече багатьма струмками через піщані гори. Вдалині видно снігові шапки гірських вершин.
Долина Муктінатх – святе місце для двох релігій: буддистів та індуїстів. Перші називають його "Сто священних вод". Там над джерелами палає вогонь. Зрозуміло, що це – газ, однак видовище містичне. Постійно думаєш, що вода повинна подолати вогонь. А ніщо не перемагає – стихії співіснують.
Спершу хотів зробити темно-синю ріку, що віддзеркалює небо. Потім – сірою, туманною. У долині Калі-Ґандакі за формою нагадує волосся богині. Зобразив її золотою – це метафора про цінність води.
У горах відірваний від цивілізації – і почуваєшся щасливим.
На Тибеті відкрив новий колір – гімалайський синій. Пізньої осені небо яскраво-синє – аж не віриться, що таке може бути. У нас нема нічого подібного. Так само туристи зі Сходу бувають вражені, коли бачать наш чорнозем. Фотографують його. Їм дивно, що земля може бути такого кольору.
"Візерунки неба"
– У столиці Таїланду Бангкоку багато ходив вулицями й храмами. Через спеку був знесилений. Приліг на лавку під розлогим деревом і дивився крізь його крону на небо. Вразили тінь і візерунок із листя. За 15 хвилин отримав стільки сил, що вистачило доходити день і ще гуляти вночі.
Втілив небо Бангкоку в емалі й передав красу орнаменту з листя. Спочатку бачимо силует. Підходимо ближче – помічаємо композицію. Потім роздивляємося фактуру. Основні кольори емалі "Візерунки неба" – бірюзовий і бронзовий.
"Тераси відображення"
– На вершині гори з рисовими терасами в регіоні Юньнань, на півдні Китаю, здається, що париш у повітрі. Такий ефект створюють туман і світло, що пробивається крізь нього. Тисячолітні тераси розбиті по всій висоті гір. Воду для зрошення рису подають по трубах із бамбуку. Був там майже весь день. Виникло відчуття умиротворення й польоту – не подібне до всього, що переживав досі.
"Чумацький шлях"
– "Чумацький шлях" розглядаю як філософський символ. Кожна зірка в нашій галактиці – це сходинка: прожитий день або добре зроблена справа. На ескізі зобразив дерево й небо, на якому півколом видно зорі.
Кольори будуть або насичено-сині, або бірюзові з кораловим. Якими вони стануть у готовій картині – важко передбачити. У цьому є магія емалі. Художник на певних етапах виявляється лише співавтором. Завжди є момент випадковості.
"Вілла Ада"
– Під час подорожі Італією відірвався від київської суєти. Італійці ввечері за кавою або келихом вина розмовляють, милуються зоряним небом. Нікуди не поспішають. По-доброму заздрю їм. Рим – це моє місце сили.
Картина "Капітолійський пагорб, або Вілла Ада" буде збірним образом Італії – пінії, кипариси, каміння античних руїн. Має бути вечір. Коли зібрав усі ці відчуття – уявив Капітолійський пагорб (тут найкраще збереглися залишки багатоквартирного будинку часів Римської імперії, на пагорбі розташовані палаци з найстарішим публічним музеєм світу, спроектовані Мікеланджело Буонарроті. – Країна).
"Полуничні дерева"
– Яким кольором передати надію і радість? Те відчуття, що зима майже скінчилася, а далі – весна. Зупинився на полуничному.
5 
35413
Коментарі