Три "Золотих Дзиґи" здобув режисер Сергій Лозниця. Нагороди за найкращу режисуру, сценарій і найкращий фільм отримала його картина "Донбас". Основа – свідчення жителів окупованих районів Донеччини й Луганщини. 9 травня стрічку покажуть по телебаченню на "Суспільному".
– Завжди подумки повертаюся до слів австралійської журналістки, – розповідає 54-річний Сергій Лозниця. – Вона сказала: "У вас чудова фантазія. Ви вигадали дивовижний світ". Відповів: "Це практично підстрочник". А вона: "Люди так жити не можуть. Ви просто скромний".
Це наштовхнуло на думку: ми давно, по всьому просторі колишньої Російської імперії, живемо в такому макабрі (танок смерті. – Країна). Усе, що було в казках, у недосяжності, в пеклі – вийшло звідти і стало частиною повсякденності. Із привидами стикаєтеся в житті. І навіть берете участь у цьому ритуалі. Подібних монстрів я описую у фільмі. Наше завдання – культури в цілому – загнати цих монстрів назад. Туди, де їм належить бути.
Фільм про Україну не такий простий, як здається. Багато хто помилково сприйняв цю художню стрічку як документальну. І помилково читали назву "Донбас" – як опис території. Обидві версії хибні. Це – художнє кіно, що імітує документальне. Територія існує не в житті, а в підсвідомості, і так проявляється.
Коли знімаю, не думаю, для якого це глядача. Роблю кіно, бо мене щось тривожить і непокоїть. Мені болить – і я хочу цим болем поділитися. Знайти співрозмовників, підштовхнути глядачів, щоб думали, відчували, сміялися, жахнулися, щось визначили. Бо доки ви не зафіксуєте, що на вас впливає, ви не можете із цим мати справу. Не знаєте, що це. Мистецтво може фіксувати незримі речі.
В українському прокаті в нас були 25 тисяч глядачів. Що не так і погано, але й не стільки, як очікували. У Франції мали набагато більше.
Згадав слава свого педагога: "Коли одного разу ти почнеш думати, далі складно буде забути, як це робиться". Кіно в Україні існувало давно. Ці фільми могли бути створені й раніше. Але тільки зараз почалося фінансування. Я 24 роки у професії, і це моя перша картина, профінансована в Україні. Важливо, щоб у Києві була кіношкола серйозного рівня. Як говорив інший мій педагог: "Перший фільм робиш завдяки таланту, а далі на тебе працює освіта".
На наступний конкурс Держкіно подаватимемо фільм "Бабин Яр". Сценарій готовий. Якщо все буде добре, зніматимемо 2020-го. Зараз працюю над документальною стрічкою "Похорони Сталіна".
5 
35413
Коментарі