Вистава "Чому Михайло Гурман не вижив?" – спільна робота столичного Театру "Золоті ворота" й театру міста Магдебург, Німеччина. П'єсу написав львівський драматург Павло Ар'є за мотивами драми Івана Франка "Украдене щастя".
– Спектакль незручний одночасно і для України, і для Німеччини, – каже режисер Стас Жирков, 30 років.
Розповідає про роботу над постановкою "Чому Михайло Гурман не вижив?"
Анна тікає з України, бо не мала тут гідного життя. Сама з села, батько пиячив, бив її й матір, доки та не померла. Шлюб з іноземцем та еміграція стали шансом вирватися з пекла. У Німеччині її знаходить Михайло, якого вважали загиблим на Донбасі. Розповідає про жахіття війни, каже, що вони мають повернутися. Анна відповідає: "Пішов ти на х...й! Ти і твоя Україна".
Михайло пізніше каже: "Батьківщина – це не земля і не територія. Це мама, тато, жінка, яка вже ніколи не стане моєю дружиною. Моя ненароджена дитина".
У драмі Івана Франка звикли сприймати Миколу-Ніколауса, як дурника, який не заслуговує на кохання. Нібито, за замовчуванням, Анна не може його любити, бо до того була з Михайлом. Для мене це не так очевидно. Вона могла по-справжньому кохати Миколу, бути з ним щасливою. Михайло все це зруйнував.
Анна хоче забути своє жахливе минуле. Переконує себе, що вона – "дойче фрау". Що може сама обирати своє майбутнє і нічого не винна ані своїй батьківщині, ані колишньому коханому, чоловіку чи батьку.
Зараз набирає популярності ура-патріотизм – бездумне декларування любові до батьківщини. Але суспільство потребує осмисленого ставлення до своєї країни. "Вишиватники" обгортаються прапорами і кричать із трибун, що треба любити Україну. Водночас люди питають: коли закінчаться війна, бідність?
Першими в Україні прем'єру вистави побачили в Запоріжжі. Сприйняли добре. Від міста недалеко до фронту. Їм це болить.
Незручна тема для німців у виставі – ставлення до емігрантів. Ніколаус, за сюжетом, має автомайстерню. Його головний конкурент – Осман. Німецький актор Тімо Хастенпфлуг каже в монолозі: "Ці турки народилися в нашій країні, говорять нашою мовою, але чи вони – наші?" Тімо було важко промовляти ці слова на перших репетиціях. Бо німці про такі речі вголос не говорять, хоча відчувається – тема болісна. Гасло Магдебурзького театру: "Щоб врятувати себе, маємо бути нетолерантними з нетолерантністю".
40 відсотків тексту народилося на репетиціях. Два останні монологи Тімо написав сам.
У німецькій театральній системі не маєш права приймати особистих рішень. Повинен обговорювати все з колегами. Це допомагає постійно себе перевіряти, чи правильно вловив суть вистави. Чи прочитується це всіма співтворцями постановки. Німецький актор готовий роздягнутися, борсатися в багнюці, але тільки коли до кінця розуміє зовнішнє і внутрішнє життя персонажа.
Анна завагітніла й кинула чоловіка
Дія вистави "Чому Михайло Гурман не вижив?" відбувається в наш час. Українка Анна виходить заміж за власника автомайстерні німця Ніколауса. Так хоче її батько. Сподівається отримати великий викуп. Анна кохає односельця Михайла Гурмана, який воює на Донбасі. Отримала сфальсифікованого листа, що він загинув. Тому погоджується перебратися до Німеччини. Михайло приїздить, аби повернути кохану в Україну. Через його наклеп Ніколауса заарештовують за вбивство конкурента – турка Османа. Анна вагітна. Не знає від кого. Йде від обох чоловіків.
У ролях – актриса "Золотих воріт" Катерина Вишнева, 31 рік, 34-річний Микола Береза зі Львівського театру Леся Курбаса і німець Тімо Хастенпфлуг, 33 роки.
Спектакль іде українською мовою та німецькою, з субтитрами.
Шлюбне агентство стало останньою надією на щастя
Катерина Вишнева, 31 рік, актриса:
– Анна втомилася бути доброю для всіх. Життя ставить багато рамок і зобов'язань – безкінечних "мусиш". В Україні це особливо відчутно. З моменту народження потрапляєш під вплив стереотипів того, як потрібно чи не потрібно жити.
Я – з Кривого Рогу. У нас незаведено, якщо дівчина після школи не вступила до інституту, до 25 років не вийшла заміж, не народила дітей. Не дають часу подумати і вирішити, чого ти справді хочеш. Куди маєш рухатися, щоб бути щасливою. Окрім того, повинна бути слухняною донькою, гарною дружиною, найкращою мамою, доброю колегою. Героїня говорить у фінальному монолозі: "Я нікому нічого не винна. Я нікому не належу – ні чоловікові, ні моралі, ні суспільству, ні країні. Я хочу зробити власний вибір". Не повертатися до України, куди кличе Михайло, це також її вибір. На батьківщині Анна не мала нормального життя навіть на побутовому рівні. То чому вона має хотіти туди повернутися?
Коли українка виходить заміж за іноземця, часто здається, що це – фінал казки про Попелюшку, де потім вони з принцом житимуть разом довго і щасливо. Але як складеться ця історія, ніхто не знає. Анна потрапляє до іншої країни з чужою мовою, вона не знає усталених там суспільних відносин. Це – стрес. А ще вона не може порозумітися зі своїм чоловіком, як із людиною.
Тімо Хастенпфлуг, 33 роки, актор:
– Ніколаус купляє собі дружину, наче корову. Мені важко було усвідомити, що хтось здатен на такий крок. Як можуть скластися такі стосунки? У пари не було моменту знайомства, закоханості, романтики. Всього, з чого зазвичай починаються любовні історії. Як матеріальна угода може перетворитися на сердечну справу? Їм усе ж вдалося побудувати стосунки. Але вони були неповноцінні. Тому Ніколаус втратив їх. І це розбило йому серце.
Мій герой дуже самотній. Отримав у спадок сімейний бізнес – автомайстерню. Він ревний протестант. Віра – це основа його життя, він її тримається. У будь-якій ситуації шукає відповідей і втіхи у Святому Письмі. Одружитися за 2 тисячі євро через шлюбне агентство для нього – остання надія на щастя. Хоче щоб його хтось любив, створював у домі затишок. Мріє мати дітей.
Свекор порадив брати працівників з України – дешеву робочу силу, щоб нелегально працювали в автомайстерні. Ніколаус був проти – не хотів порушувати закон. Потім погодився, бо це справді вигідно. Через це нажив біду – один із тих українців виявився колишнім коханим Анни.
Ніколаус потрапляє в тюрму. Приймає ув'язнення і втрату коханої як кару. Каже, що заслужив на страждання і зневагу.
8 
35413
Коментарі