"Забити болт" і "не пекти раків": як змінюються фразеологізми

Речі, як ведеться для нашої свідомості, є очевидні і неочевидні. Очевидні не потребують глибинного аналізу, а на розуміння неочевидних у нас зазвичай мало часу, тому ми сприймаємо більшість із них як даність. Згодом вони призвичаюються і помалу-помалу теж стають "очевидними", потіснені прогресом і всілякими ноу-хау. І ніхто вже не бачить у "ніжці стола" метафору, а в "пустотливій монашці" - оксюморон...

Я люблю поговорити по телефону зі своєю подругою. Вона працює в Малій академії наук. Якось вона розповідала про дівчинку, яка збиралася писати роботу, але ніяк не могла обрати собі тему. Хтось із вчителів запропонував про фразеологізми, але не просто, а про їх сучасне побутування. Наприклад про ті, які найчастіше вживають однокласники та друзі. Здається, така проста тема, яку не мусолив, мабуть, тільки глухий... Але дівчинка спершу знітилась, а потім дуже впевнено заперечила, аргументуючи це тим, що ніхто з її друзів такого не вживає.

Фразеологізм – річ, здається, зрозуміла "як божий день" і навіть заїжджена. Баян "чистої води", і не вживати його просто неможливо, але… Якщо підійти ближче, ближче до шкільної програми, то виявиться, що для пересічного школяра це поняття асоціюється переважно з горезвісними підручниковими прикладами. Саме вони формують той хибний асоціативний ряд, на якому будується наше уявлення про це мовне явище. Мовляв, ніхто зараз не буде "пекти раків", "кивати п'ятами" чи казати, що в нього часу "як кіт наплакав".

Для сучасної людини "фразеологізм" міцно закріпився в ролі чогось архаїчного, пережитку літературної мови минулого століття, пафосного рудименту. Це як очі у крота - наче і є, але навіщо?

Та слід для себе чітко зрозуміти, що фразеологізми - це, в першу чергу, сталі конструкції, часто вживані в мові, й у сучасній також! А вже потім це список програмових завчених фраз.

Почасти у них побутують слова застарілі, незвичні для широкого загалу, але навіть вони не заважають розуміти, про що йдеться. Всім, надіюсь, очевидно, що таке "збити з пантелику", хоч навряд чи комусь часто приходить в голову, що таке пантелик.

Але фразеологізми, як і будь-яка мовна структура, динамічні й потребують нових вливань... В жорстокій боротьбі за скорочення мовних засобів вистояли переважно іншомовні запозичення. Бо вжите при нагоді "a la" чи "finita la commedia" одразу додає мовцю надутої інтелектуальності й поважності, якої він, схоже, не здатний досягнути іншими способами. Потім прийшли кальки, особливо з країн "близького зарубіжжя". Як я помітила, останнім часом навіть україномовним звичніше "пинати балду" ніж "байдики бити".

Печаль частково в тому, що питомо українська фразеологія не "розправила крила", а зависла "курям на сміх" десь в далекому минулому "за царя гороха", мало продукуючи щось нове, життєздатне в сучасному мовному просторі. Ніби "ману напустили", ну "їй-богу".

Основним джерелом сучасних фразеологізмів, як би то банально не звучало, є сленг – основна мова інтернету і молодіжного кола. Власне звіди і з'являються нові перлини масового вжитку – як "зависнути в контакті".

Крім того, мабуть, у кожного між друзями є якісь власні фразеологізми, що виникли з тієї чи іншої ситуації й означають щось своє, зрозуміле для обмеженого кола людей, але то вже більше зі сфери арго.

Не знаю, що там трапилося з дівчинкою і її роботою, але принаймні очевидним для мене зайвий раз стало те, що хоч ми й не хочемо бачити у своєму мовленні фразеологізми - це не означає, що їх там нема. Їх потік у мову так важко стримати, як тягу Чечетова "розводити, як котят". А якщо учениця " "заб'є болт" на свою науку то для початку "хвостів нахапає".