Такий заголовок має один із розділів науково-популярної розвідки мовознавця Святослава Караванського під назвою "Секрети української мови". У ній автор, доволі незвично як на лінгвіста, застерігає від безоглядного спирання на дані словників. Видана праця 1994 року. Розміщуємо уривок розділу.
Бажання опанувати секрети української мови змушують нас звертатися до словників — мовних порадників. Але словники не можуть заступити кожному з нас здорового глузду, або властивого майже всім мовцям так званого почуття мови.
Сьогодні в Україні можна почути або прочитати такі вислови: "відповідно до Акта про державну незалежність", "виходячи з Акта про державну незалежність". Форма Акта ріже вухо.
Чому?
Бо вона неправильна. Слово акт у даному разі вжито у значенні закон, указ. А ці слова — узагальнені поняття — мають у родовому відмінку закінчення -у: закону, указу, і отже, так само має відмінятися слово акт у значенні закон. Річ у тім, що словники не фіксують усіх можливостей вжитку слова. Слово, вживане на означення предмета, вимагає у родовому відмінку закінчення -а. У якійсь окремій сфері діяльности таке слово може набути значення узагальненого поняття, а з ним і закінчення -у в родовому відмінку.
Ось як це стається. Слово плуг у родовому відмінку має закінчення -а — плуга. І тільки таке закінчення фіксують і сучасні словники й давнішні. Але коли слово плуг вжито, як назва організації Плуг, то письменники 20-х років вступали до Плугу й виходили з Плугу, хоч словники закінчення -у не фіксували. Очевидно, в літераторів 20-х років ще не було знищено почуття мови до тієї міри, щоб сказати "вступаю до Плуга" або "виходжу з Плуга". Вони вживали форму Плугу, хоч її і не було у словниках.
Сліпа віра словникам — риса успадкована з тоталітарних часів — збиває декого ще й досі з пантелику. Словники ж просто не годні передбачити усіх можливих форм вживання слова.
Те саме і з "Актом про державну незалежність". Діяти треба "відповідно до Акту про державну незалежність", а не "до Акта". Дарма, що словник каже, що родовий відмінок слова акт — акта.
Ми знаємо, що слово смолоскип у родовому відмінку має закінчення -а. І це підтверджують словники. Але хто із словникарів міг передбачити, що колись словом смолоскип буде названо видавництво? У цій новій ролі смолоскип у родовому відмінку, річ ясна, матиме закінчення -у: "Зайдіть до Смолоскипу" або "Напишіть до Смолоскипу".
Те саме зі словом трамвай. Коли слово трамвай вжито, як назва одного з видів міського транспорту, тоді в родовому відмінку воно матиме закінчення -ю: "На лініях трамваю". Але "Зайшов до трамвая".
Сліпа віра словникам — риса успадкована з тоталітарних часів — збиває декого ще й досі з пантелику. Словники ж просто не годні передбачити усіх можливих форм вживання слова. Додати треба, що словники вряди-годи брешуть, а надто видані в УССР за часів "дружби народів". Названі словники містять подекуди речі, що від них можна схопитися за голову.
Академічний "Російсько-український словник" (РУС) перекладає російське слово бегунья на українську мову як бігунка. Очевидно, академікам невідоме справжнє значення слова бігунка, що дуже прикро. Бо користувач словника, повіривши академікам, може вжити це слово, не знаючи, що бігунка по-українському — це розлад шлунку, пронос. Цей же РУС російське слово солнцепёк перекладає, крім осоння, ще й словом підсоння. Підсоння усі допогромні словники визначали як клімат, і це його справжнє значення. Щоправда, письменники соціялістичного реалізму перекрутили це слово, сплутавши підсоння з осонням. Чи ж мусить українське мовознавство черпати свою лексику від скороспечених під сонцем комунізму псевдоінтелектуалів?
Не вільний від ляпсусів і "Словник української мови" (СУМ).
Вислів хід конем СУМ пояснює так: рішучий засіб, який застосовують у крайньому випадку. Таке тлумачення — ляпсус. Насправді, хід конем це подолання перешкоди без конфронтації з перешкодою. Вираз узято з шахової гри, де фігура кінь має право скакати через кілька клітин і через голови інших фігур.
Словосполучення нашим салом та по нашій шкурі СУМ пояснює як вислів, що вживається, коли бажають підкреслити, що чиясь благодійність корислива. Таке пояснення, м'яко кажучи, помилкове. Насправді цей вираз значить, що нас ощасливлюють нашим же коштом.
Слово заки СУМ пояснює не до кінця. Заки не лише поки, а ще і перше ніж:
Заки я схаменулась — його вже й немає. (М. Вовчок)
Слово партолити СУМ тлумачить як "те саме, що й партачити". Це безпідставне твердження. Ось як вжито це слово у І. Нечуя-Левицького:
Жінка вже спартолила пісний борщ з самісінької ботвини й сирівцю.
Спартолити це не спартачити, а синонім до слова стелепати /недбало зготувати, недбало зварити/. Спартолити борщ це стелепати борщ.
Отже, іноді помиляються й мовознавці. А надто з команди академіка Бєлодєда.
У словниках УССР на перше місце поставлено штучні кальковані форми, а питомі українські або на друге місце, або їх не наведено зовсім. Таким відверто погромницьким шляхом ішла ліквідація самобутніх українських моделів словотвору.
Отже, до всього, зафіксованого у словниках УССР, треба ставитися критично, звіряючи наведену лексику з першоджерелами та із здоровим глуздом.
2 
1
Коментарі
28