– А ваші заняття з української включають секс? – чую у слухавці голос зрілого чоловіка. Він телефонує за оголошенням в інтернеті, де пропоную приватні уроки мови. Я саме проходжу рік навчання у Варшавському університеті. Для підзаробітку займаюсь репетиторством із двома польськими студентками української філології.
– Чи пан хворий? – спокійно запитую.
Відповіді не чую, тому кладу слухавку й повертаюся до написання дипломної про ісламський фундаменталізм.
Два роки потому не згадую про цей випадок. Аж на нещодавньому "Книжковому Арсеналі" знайомлюся з польською письменницею Барбарою Космовською.
Якщо має чоловіка, то за чим сюди приїхала?
– Моя подруга з України Наталя працює біологом у польському вузі, захистила кандидатську. Дуже гарна й розумна дівчина, – каже пані Барбара.
У Києві письменниця розповіла про свій новий роман "Українка". У ньому Іванка з Дрогобича вирушає на заробітки до Варшави. Там на неї чекає коханий Микола. Дівчина щойно здобула диплом консерваторії, але знаходить місце домашньої робітниці. Все починається добре. Доки Іванка не починає відчувати тавро "з України", а господиня – безпідставно підозрювати свого чоловіка у зраді з прибиральницею.
– Коли моя Наталя тільки приїхала, до неї теж ставилися упереджено, – каже Космовська. – Одна з польок сказала: "Краще б вас тут не було". – "Чим я тобі заважаю?" – запитала Наталя. – "Забираєте у нас чоловіків". Коли подруга отямилася, то відповіла: "Для чого мені твій чоловік, коли маю свого?" Це ошелешено її польську знайому – ніхто не думав, що Наталя заміжня. Бо якщо має чоловіка, то за чим сюди приїхала?
Тоді я пригадала того пана, що збирався вчити українську в перерві між… Може, він теж хотів запитати, що я тут роблю. "Українка" Космовської за два тижні розійшлася п'ятитисячним накладом. Упевнена, він встиг її купити. Цікаво, чи вивчив уже українську?
1 
1
Коментарі
28