– А ваші заняття з української включають секс? – чую у слухавці голос зрілого чоловіка. Він телефонує за оголошенням в інтернеті, де пропоную приватні уроки мови. Я саме проходжу рік навчання у Варшавському університеті. Для підзаробітку займаюсь репетиторством із двома польськими студентками української філології.

– Чи пан хворий? – спокійно запитую.

Відповіді не чую, тому кладу слухавку й повертаюся до написання дипломної про ісламський фундаменталізм.

Два роки потому не згадую про цей випадок. Аж на нещодавньому "Книжковому Арсеналі" знайомлюся з польською письменницею Барбарою ­Космовською.

Якщо має чоловіка, то за чим сюди приїхала?

– Моя подруга з України Наталя працює біологом у польському вузі, захистила кандидатську. Дуже гарна й розумна дівчина, – каже пані Барбара.

У Києві письменниця розповіла про свій новий роман "Українка". У ньому Іванка з Дрогобича вирушає на заробітки до Варшави. Там на неї чекає коханий Микола. Дівчина щойно здобула диплом консерваторії, але знаходить місце домашньої робітниці. Все починається ­добре. Доки Іванка не починає відчувати тавро "з України", а господиня – безпідставно підозрювати свого чоловіка у зраді з прибиральницею.

– Коли моя Наталя тільки приїхала, до неї теж ставилися упереджено, – каже Космовська. – Одна з польок сказала: "Краще б вас тут не було". – "Чим я тобі заважаю?" – запитала Наталя. – "Забираєте у нас чоловіків". Коли подруга отямилася, то відповіла: "Для чого мені твій чоловік, коли маю свого?" Це ошелешено її польську знайому – ніхто не думал, що Наталя заміжня. Бо якщо має чоловіка, то за чим сюди приїхала?

Тоді я пригадала того пана, що збирався вчити українську в перерві між… Може, він теж хотів запитати, що я тут роблю. "Українка" Космовської за два тижні розійшлася п'ятитисячним накладом. Упевнена, він встиг її купити. Цікаво, чи вивчив уже українську?

×