Если знакомые из Львова ни с того ни с сего сегодня отвечают вам на русском языке - не пугайтесь. Во-первых, это, хоть и не случайно, но не надолго. А во-вторых - оно имеет интересную предысторию.
Львовянка Ирина Подоляк 24 февраля оставила на своей стене в фейсбуке такую надпись:
Я серьёзно подумываю, не перейти ли на русский язык в публичном пространстве. Из принципа. Никто не говорил, что будет легко, но что будет так гадко - не ожидала. Присутствие штрих-пунктирного интеллекта и хорошей памяти у некоторых особей из ВОС, не может оправдывать тот вред, который они наносят своей "деятельностью" моей стране. Моё соборничество крепнет. Можете начинать.....
Жест касался поспешного, как говорит автор, голосования Верховной Рады об отмене скандального закона Кивалова-Колесниченко "О принципах языковой политики".
Пользуясь этим сообщением директор львовского детского издательства Николай Шейко сообщил и от себя новость:
На знак протесту проти поспішних і непродуманих рішень нової влади Видавництво Старого Лева прийняло рішення видати першу за 11 років свого існування книжку російською мовою.
Ми ніколи не друкували книги російською - захищаючись від натиску російського книжкового ринку і тримаючи цей форпост. Але...
Однією з наступних книжок ВСЛ буде книжка одеситки Зої Казанжи "Если бы я была...". Багато з вас бачили фрагменти цієї книжки на сторінці Zoya Kazanzhy в ФБ.
Слава Україні!
Ну, а призыв 27-летнего радиоведущего Владимира Беглова в знак государственного единства поговорить один день на русском языке распространили более 13000 человек. Это не считая случаев, когда люди писали от себя, то есть создавали параллельные статусы, также и в других соцсетях.
Инициатор такого широкого флешмоба рассказал о нем для Gazeta.ua:
Ви автор масової ініціативи, але сама ідея перейти на російську належить іншій людині?
- Ця людина - працівниця управління культури Львівської міської ради Ірина Подоляк. Її позиція мене надихнула. А коли я зранку побачив, що й "Видавництво старого Лева" долучається, то вирішив, що треба це поширювати. Мій брат Костя намалював цю листівку, і отак у Львові воно й пішло.
Від Львів'ян більше було схвалення чи осуду?
- Ті львів'яни, до чиєї думки я дослухаюся, більше схвалювали. Можете подивитися по тому, які львів'яни в неті спілкуються російською. Але ще важливіше для мене - купа подяк зі сходу.
І від багатьох людей чути у Львові російську, чи не настільки масовий цей рух?
(тут співрозмовник переходить на російську) Я сьогодні чув, як студенти, виходячи з маршрутки, говорили російською. Звичайно, що не всі, а ті, що перейшли - роблять це частково "по пріколу", використовуючи такі слова як "отнюдь". Але сама ідея заразила багатьох, і це приємно.
Ти мав досвід спілкування російською?
- Ми з братом - білінгви. Мова вдома все дитинство була російська, поки не перевчила мама на українську. Але ми вчилися в українській школі, українському садочку..
Хто на сході вас підтримав у відповідь?
- Перший Донецьк. Брат казав, що це якась жіночка з Донецька намалювала подібну картинку.
Подекуди на сході пишуть, що це підтримка львів'ян, які закликали не скасовувати закон КК. Це вже за принципом поламаного телефона?
- Можливо, кожен чує те, що хоче почути. Наш посил у тому, що нема чого зараз - коли пора приймати хай непопулярні, але важливі рішення - вкотре спекулювати мовним питанням. Для мене важливо, щоб оголосили перевибори Верховної Ради, розпочали реформу МВС.
Чому тебе звинуватили в підіграванні мерові Садовому?
- Бо зараз популярна в соцмережах ідея з президентством Садового. А цей крок піарить Львів як відкрите місто ("Львів відкритий для світу" одне з обраних міськрадою гасел міста - Gazeta.ua). Закидали, що це в такий спосіб працює піар-служба Садового, який начебто збирається стати президентом.
Чи варто було згадувати політичну партію в підводці до світлини? Можливо, це завадило заклику поширитися ще більше?
- Є багато поширень фотографії й без цього тексту. Від мене фотка пішла - з ним. Цей російськомовний текст про "Свободу" зі зверненням до Сходу написали мої знайомі культурні діячі. Мені цей текст сподобався, тому я його долучив.
Ось, власне, статус, який усе це спричинив:
26 февраля я, львовянин, буду общаться на русском языке.
Мы, львовяне, хотим обратиться к жителям Востока и Юга Украины с благодарностью за поддержку в борьбе против преступной власти. Мы вместе стояли на баррикадах, мы вместе с вами скорбим о погибших, и мы вместе с вами хотим построить новую Украину.
Мы обращемся к вам на русском в первую очередь потому, что для нас важно теперь поддержать вас в борьбе, которая все еще продолжается в Луганске, Крыму, Днепропетровске, Херсоне и Одессе. И еще потому, что определенные политические силы пытаются спекулировать вопросами языка в Украине в и без того сложной и накаленной ситуации. Мы не хотим, чтобы нас как жителей Западной Украины ассоциировали с радикальными заявлениями представителей ВО "Свобода" –ведь далеко не все во Львове, Ивано-Франковске или Тернополе поддерживают идеологию этой партии.
Мы не собираемся насильно насаждать украинский язык и тем более притеснять права русскоязычного населения Востока и Юга Украины. Львов и львовяне всегда были гостеприимны ко всем национальностям, и каждый, кто был здесь – может это подтвердить. Исторически мы были и продолжаем быть мультикультурным центром, и не превозносим никаких "титульных наций". Права каждого человека независимо от национальности и языка, честь и достоинство – вот за что мы стояли на Майдане, и продолжаем стоять.
ВО "Свобода" в результате своих провокационных и сомнительных действий и заявлений в последнее время стремительно теряют поддержку в обществе, и мы надеемся, что предстоящие выборы и люстрация власти всё расставят на свои места. Нас, так же как и вас, интересует полная перезагрузка системы власти, а не смена лиц на главных должностях.
Поэтому мы хотим высказать вам нашу солидарность и просим не судить про всю Западную Украину исходя из заявлений отдельных одиозных политиков. В последнее время Львов старательно налаживал связи с разными городами Восточной Украины, и мы будем продолжать эту работу на всех возможных уровнях.
Восток и Запад не раз пытались рассорить за годы независимости Украины. Но мы убеждены, что наш народ мудрее любых политиков. И мы не раз доказывали, что легко приходим ко взаимному согласию, как только политики оставляют нас в покое.
Ініціативу у відповідь більшість видань оприлюднили з посиланням на "Новости Донбасса", але там не вказано творця самого тексту:
"26 лютого я донеччанин буду спілкуватися українською мовою.
Саме в цей день у Львові пройде захід, що ставить за мету показати Верховній Раді, та мешканцям Східних та Південних регіонів, що деякі політичні дії не мають нічого спільного зі справжнім бажанням українського народу. Тому місто Лева 26 лютого перейде на російську мову.
Ми донеччани хочемо виразити свою підтримку розбудові громадського суспільства в Україні, і в знак солідарності з мешканцями Західних та Центральних областей держави 26 лютого ми будемо спілкуватися українською мовою дома, на роботі, у транспорті, з друзями – всюди.
Ми звертаємося до мешканців Західних та Центральних областей. Не осуджуйте нас. Ми стали заручниками багатьох зовнішніх факторів. Це є дезінформація, "гебельсівська" пропаганда діячів, заміна понять, безвідповідальність окремих чиновників та політиків, тиск криміналу. Нам доводиться боротися на усіх фронтах. І це робити важко. І ще важче, коли побратими з заходу рівняють всіх як "бидло" та "бандитів". Ми не такі! Так, у нас є досить представників людської раси, якими не можна пишатися, і яких ми самі називаємо бидлом та бандитами. Але де їх нема?
Люди східної України то є добрі, прості й сильні нащадки козаків, але яких завжди змушували і ще досі примушують цього не згадувати. Нам складно. Але ми боремось, і ми поборемо!
Не рівняйте усіх через "Партію регіонів" та окремих її представників . Маніпулювання населенням наших регіонів, ще досі має місце, але такому явищу настає кінець. Нам потрібен час і розуміння.
Значення російської мови в наших регіонах перебільшено, бо досить від'їхати від будь-якого великого міста хоча б на 5 кілометрів, і як ви почуєте українську мову. В наших областях села, маленькі міста – розмовляють українською. Не літературною українською, з використанням російських слів, але чи немає впливу на українську мову в селах Західної України з боку мов інших держав? І все це - нормально.
Ми звертаємось до мешканців Східних та Південних регіонів. Майдан – в кожному з нас. Кожен раз, коли хтось з нас стикається з беззаконням, з хабарами, з нечесними судами та несправедливістю, коли ти думаєш, що скільки це можна терпіти – це є Майдан. Майдан не стояв за когось, чи за чиїсь гроші. Майдан не допустить політичних ігрищ, не допустить повернення Тимошенко чи диктатури. Не вірте чуткам про банди "бандерівців" та куплені мільйони наших з вами співвітчизників. Майдан – то є народ. Народ такий, як ми з вами.
Не вірте махінаціям з мовами та федералізацією. Все це робиться заради влади над нами. Але ми ж не такі! Чи не так?
Не вірте чуткам, що хтось збирається нас вбивати, чи щось там подібне робити. Ми громадяни однієї країни, і ми не будемо фігурками в руках ляльководів. Вірте серцю, вірте своїм братіям, вірте один одному.
Наша мета показати всій країні, і насамперед політикам, що ми не допустимо політичних ігрищ на тлі сумних й тяжких днів нашої історії. Ми доведемо, що народ України незалежно від мови та національності, від міста прописки – то є вільні, дружні люди, які "не поведуться" на політичні забавки. Ми доведемо, що ані Схід, ані Захід не розколе жоден політик. Ніхто не зможе маніпулювати народом України! Лицарство і честь – то є Наш з вами щит від гнилої політичної системи. Схід та Захід тримають цей щит разом. Ми почнемо слухати і спілкуватися один з одним, не залежно від політиків!
Тому завтра 26 лютого в знак солідарності з мешканцями Західних та Центральних регіонів я буду розмовляти українською дома, на роботі, у транспорті, з друзями – всюди".
Видно, що новина поширилася за межі України, а тим публічним людям, які до цього долучилися, довелося роз'яснювати свою позицію. Про це свідчить, наприклад, допис львів'янки Мар'яни Савки - засновниці "Видавництва Старого Лева":
В мене сьогодні розривався телефон від дзвінків журналістів, зокрема з Росії. І я, звісно, не можу бути до кінця впевненою в тому, що напишуть без перекручень. Найменше, чого б мені хотілося, так це того, щоб хтось думав, що я підтримую закон Кивалова-Колесніченка. ЦЕ було би абсурдом. Бо це ганебний закон. І його треба було скасовувати і приймати інший. Справа не в законі, а у несвоєчасності і необдуманності прийнятого рішення. Це так само як в хірургії: якщо хірург щось відріже зашвидко - пацієнт може померти. Оце і є метафорою порозуміння.
1 
1
Комментарии
2