Це фото з сімейного альбому подружжя Івана Боцвіна та Євдокії Кузьменко з Великої Рублівки Котелевського району. Під ним підпис: "23 липня 1952 року. Прощання. Від"їзд на службу в Радянську Армію з відпустки".

Світлини в альбом вклеювала Євдокія.

— Важко було розставатися. Ваня тільки тиждень дома гостював, — згадує. — Нашу нову хату домазати поміг. Ми тоді такі молоді були. Йому 29, а я на рік старша. Прощалися й обоє плакали.

Боцвін із молодою дружиною прожив два роки, як його забрали до армії. У складі саперної роти в Смоленській області Росії розміновував території, які залишили німці під час відступу в роки війни.

Познайомилося майбутнє подружжя в селі Трюханівка Котелевського району, де жив Іван. Євдокія ходила туди з Великої Рублівки вчителювати.

Побралися. Вийшли із сільради та пішли на роботу

— Якось Іван прийшов по мене. Йдемо повз сільраду, а він і каже: "Дусь, а давай розпишемся". Я погодилася. Того дня, 2 травня 1948 року, побралися. Вийшли із сільради та пішли на роботу. А через тиждень в одну неділю свадьбу зробили.

1964-го народився син Валентин, за два роки — Сергій. Нині старший живе і працює в Санкт-Петербурзі в Росії президентом асоціації підприємств "Желдоренерго". Має двох дітей. Сергій служить ігуменом у монастирі в Криму.

Іван до пенсії був водієм, Євдокія працювала вчителькою. У Велику Рублівку переїхали, як у Трюханівці закрили школу. Збудували ще один будинок, в якому живуть і досі.

На 50 років подружнього життя сини влаштували батькам святкування золотого весілля. Євдокію возили в райцентр робити зачіску, одягнули весільний вінок. Вбрали в білий одяг. Того дня чоловік і жінка повінчалися в церкві в Полтаві. Вони вперше одягнули обручки. Увечері зустрічали гостей.

Діамантове весілля відзначали цього року. Гуляли в ресторані в райцентрі. Свято зняли на відео.

— Цілуватися як у 20 років прийшлося, — сміється Іван Боцвін. — Цілий вечор гості "гірко" кричали.

×