Ексклюзивы
вторник, 28 сентября 2021 13:31

Зеленский схватил змею за хвост. А стоило - за голову

У БІДНІЙ КРАЇНІ ПЕРЕХІД ВІД ОЛІГАРХАТУ ДО ДЕМОКРАТІЇ МОЖЛИВИЙ ЛИШЕ ЧЕРЕЗ ДИКТАТУРУ

"Йому жити набридло?" – таким запитанням журналістка телеканалу "Україна" відреагувала на звістку про ухвалення закону про олігархів. Мала на увазі главу держави Володимира Зеленського й говорила про нього із жалем. Погодьтеся, для такого риторичного пасажу є підстави.

Президент ухопив гадюку за хвіст. Про реакцію отруйної гадини можна тільки здогадуватися. І тепер усе, що залишається, – процитувати поета: "Безумству храбрых поем мы песню!"

Втім, про все по порядку. Спершу – про показовий перебіг голосування та зміст закону. А потім – про наслідки його ухвалення.

  Валентин БУШАНСКИЙ, политолог
Валентин БУШАНСКИЙ, политолог

Закон, повна назва якого "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в су­спільному житті (олігархів)", ухвалили 23 вересня.

Підтримали його 279 народних депутатів. Насамперед із фракції "Слуги народу": 229 голосів – за. Решта – переважно від депутатських груп.

Як і варто було очікувати, ОПЗЖ на підтримку закону не дала жодного голосу. Але завжди, мов собака на повню, подає голос за "соціальну справедливість". Як узгоджуються голосування проти спроби обмежити вплив олігархів і риторика про катастрофічне "зубожіння народу" – річ незбагненна з погляду логіки. Але з точки зору проросійського світогляду – жодної суперечності.

Це називається одним словом – єзуїтство

"Європейська солідарність" повним складом – 23 голоси – проти. Утримався лише Мустафа Джемілєв (із 27 народних депутатів фракції "ЄС" троє були відсутні на засіданні. – Країна). І з його боку це мужній крок. Бо перебувати у фракції Петра Порошенка й утриматися – прояв нелояльності. Мотивація ж інших представників фракції очевидна – конформізм.

"Батьківщина" утрималася повним складом. Це називається одним словом – єзуїтство.

Найцікавіший розподіл у "Голосі". 11 парламентаріїв – за. Лідер фракції Кіра Рудик, її зброє­носець Ярослав Железняк, а також Андрій Осадчук, Леся Василенко й Інна Совсун – проти (із 20 депутатів фракції ще один утримався, один не голосував, двоє відсутні. – Країна).

Тут потрібна ремарка. Понад рік "Голос" дрижить од внутрішніх чвар. Фракція звинувачує Рудик і Железняка в узурпації влади та надмірній лояльності до Банкової. Причому останнє речення доволі коректне. Бо зазвичай критики висловлюються образніше: Рудик лягла під ОП. Однак голосування 23 вересня спростовує це. Втім, здогадатися, де і під чим лежить пані Кіра, нескладно – під грошовим мішком.

У діях Разумкова є бюрократична логіка: не можеш перешкодити – очоль

Недивно, що з позафракційних червону кнопку натиснув Вадим Новінський – на всю голову православний, апологет "русского мира", російський олігарх, десантований в Україну 2012 року.

Прогнозоване голосування проти законопроєкту й Вікторії Гриб, яка, здається, не пропускає жодного токшоу на телеканалі Ріната Ахметова "Україна". Читачі можуть пригадати, хто така Вікторія Гриб? Вочевидь, ні. Ото ж бо. Унікальна особистість. Бо навіть телекамера не додає їй політичної ваги.

Президент направив законопроєкт до Верховної Ради 2 червня. Документ одразу потрапив під триби парламентської машини. І здалося, добратися до сесійної зали йому не судилося. Однак Володимир Зеленський, якому повсякчас нагадують, що він обрався президентом під анти­олігар­хіч­ними гаслами, виявився наполегливим. 7 вересня законопроєкт включили до порядку денного. І почалося найцікавіше.

Голова Верховної Ради Дмитро Разумков відправив проєкт закону на експертизу до Венеційської комісії. Питання: яким боком "Європейська комісія за демократію через право" до президентського законопроєкту? Її функція – вивчення конституційних новел на предмет їхньої відповідності нормам, якими керується Рада Європи. Втім, логіка в діях Разумкова все ж є – бюрократична: не можеш перешкодити – очоль. Створи комісію, робочу групу з доопрацювання, забезпеч громадське обговорення. Словом, тягни кота за хвіст. Цим Разумков і займався.

Яка емоція, безперечно, властива нам, українцям, – то це ставлення до влади з підозрою

Іронія в тім, що у Венеції засідають такі самі бюрократи. Вони прийняли законопроєкт до розгляду й пообіцяли дати висновок до 16 грудня.

Важлива ознака олігархічного впливу – вплив на громадську думку. Рінат Ахметов не пише твітів, як Дональд Трамп. Для промивання мізків у нього є навчені люди. І найкращий із найкращих серед них – Савік Шустер.

17 вересня його токшоу вийшло в ефір із назвою: "А тебе записали в олігархи?!" Ведучий був натхненний, бадьорий і переконливий. Показовий пасаж: "Автори законопроєкту намагаються обмежити вплив мільйонерів і мільярдерів на політику. Що тут скажеш? Народний законопроєкт. Люди не люблять багатих. Але ми спробуємо зрозуміти: чому насправді влада хоче ухвалити цей закон?"

 

От за такі риторичні відтінки я й люблю Шустера. Майстер! Кількома короткими реченнями зумів протиставити аудиторію своєї програми і тих обивателів – недалеких і темних – "які не люблять багатих". Вони – озлоблені від заздрощів популісти, а ми – всі присутні на програмі й телеглядачі – здатні бачити потаємну суть речей і справжні мотиви влади. Стосовно того, що в Україні не люб­лять багатих, я не певен. Але яка емоція, безперечно, властива нам, українцям, то це ставлення до влади з підозрою. Будь-якої. І Савік зіграв на цій ментальній струні. Забезпечив паритет думок. Проте чомусь так сталося, що гості його програми – секретар Ради нацбезпеки й оборони Олексій Данілов і народні депутати Руслан Стефанчук та Давид Арахамія, які підтримували законопроєкт, здавалися менш переконливими, ніж опоненти – Дмитро Разумков, Артур Герасимов, Ярослав Железняк чи, скажімо, екссекретар РНБО Олександр Данилюк. Шустер робить не просто токшоу, а реалітішоу, диригуючи атмосферою майже непомітно.

Софіти згасли. 23 вересня – день голосування. Дмитро Разумков до Верховної Ради не прийшов – захворів. Закон ухвалено. Давид Арахамія робить заяву: між Разумковим і фракцією "Слуги народу" – жодних непорозумінь. Чудово. Бо ми переймалися.

Що ж непокоїть опонентів закону? Звернімося до його змісту. Закон надає РНБО повноваження складати перелік олігархів. Останніми вважаються фізичні особи, які мають статки понад мільйон прожиткових мінімумів (майже $83 млн. – Країна); володіють компаніями-монополістами; контролюють ЗМІ; впливають на політичне життя. Особи, яких РНБО включить до чорного списку, позбавляються права фінансувати політичні партії та брати участь у приватизації державного майна. А ще – справжнє приниження – вони зобов'язані подавати до Націо­нального агентства з питань запобігання корупції декларації про прибутки й видатки.

Бачимо безпрецедентне розширення повноважень Ради нацбезпеки й оборони

Законом запроваджується й поняття "представник олігарха" – особа, яка від їхнього імені веде переговори з політиками й держслужбовцями. Про зустріч із ними, а також олігархами особисто, народні депутати, вищі посадові особи, судді Конституційного суду, працівники Національного антикорупційного бюро та НАЗК тощо зобов'язані повідомляти в РНБО.

І недивно, що цей закон не сподобався Рінату Ахметову. І напевно, не тільки йому. Згідно із заявою Олексія Данілова, за попередніми даними, до переліку олігархів можуть бути включені 13 осіб. Окрім Ахметова, який фінансує телеканали "Україна" й "Україна 24", це Петро Порошенко – власник "5 каналу" та "Прямого"; Ігор Коломойський – "1+1"; Віктор Пінчук – ICTV і СТБ; Дмитро Фірташ, Сергій Льовочкін та Валерій Хорошковський – "Інтер". Думаю, кожен із них уже міркує, як переписати свої медіа-активи на кота.

А тепер звернімося до наслідків. По-перше, бачимо безпрецедентне розширення повноважень Ради нацбезпеки й оборони. І тут не варто забувати, що керівником РНБО є президент. Тож маємо справу з розширенням його повноважень.

По-друге, уявімо дещо фантастичне. Наприклад, Сергій Шефір – друг і соратник Володимира Зеленського – знову зустрічається з Ахметовим. Або ж Порошенко продовжує фінансувати "Європейську солідарність". А Ігор Коломойський пробачив "блудного сина", і "Плюси" знову 24/7 транслюють шоу і серіали "Кварталу-95", поповнюючи банківські рахунки Шефіра й Зеленського.

Закон порушено. Які наслідки? РНБО має один засіб впливу – запровадження санкцій. Або ж – незапровадження санкцій, якщо не помітить правопорушення. І в цьому випадку ми також маємо справу з так званим ручним управлінням, яке в руках президента.

А тепер підсумок. Володимир Зеленський збирає дедалі більше не системних, а суто волюнтаристських засобів впливу. І це проблема. Бо рук у президента дві. А важелів багато. Не так давно ми були свідками запровадження санкцій проти Віктора Медведчука – найодіознішої фігури в українському політикумі. Розпочато й судовий процес. Але сторону звинувачення представляють голова Служби безпеки Іван Баканов і генпрокурор Ірина Венедіктова. Ось перелік їхніх сильних професійних рис: по-перше, лояльність до президента; по-друге… А навіщо по-друге? Зеленському досить лояльності. І це проб­лема. І не тільки Зеленського. А й усієї України.

І наступне. Олігархи – включені й не включені до списку – не відмовляться від володіння медіями, контролю над політичними партіями, суддями, чиновниками, регіональними елітами. Вони навчаться краще приховувати свої активи. От і все.

Витоки їхнього впливу – рентна економіка. Однак закон жодним чином не обмежує їхнього статусу монополістів у сферах енергетики, металургії, видобувної промисловості тощо. А це означає, що вони й далі матимуть "надмірний вплив". Який висновок зроблять? Треба глибше ховатися в тінь.

Олігархи не відмовляться від володіння медіями, контролю над партіями. Навчаться краще приховувати активи

Зеленський вхопив гадюку за хвоста, щоб розірвати 30‑літній цикл відтворення олігархату в Україні. А варто було – за голову. І рвати отруйний зуб – рентну економіку. Бо все багатство країни, якщо вірити Данілову, належить 13 апостолам великого бізнесу. І кожен із них – Юда. І жоден із них виснути на осиковій гілці не збирається.

Політолог Роберт Міхельс вивів так званий залізний закон: будь-яка демократія трансформується в олігархію. Чи можливий зворотний процес, не сказав.

А зараз я скажу крамольну річ: у бідній країні перехід від олігархату до демократії можливий лише в один спосіб – через диктатуру.

Сейчас вы читаете новость «Зеленский схватил змею за хвост. А стоило - за голову». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

2

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи