Чи спроможна теперішня опозиція, якщо прийде до влади, управляти країною краще за команду Януковича?
Дмитро ВИДРІН, 63 роки, політолог, директор Європейського інституту інтеграції та розвитку:
– Якби зараз опозиція прийшла до влади, повернувся б 2005 рік. Президент Віталій Кличко намагався б відправити у відставку уряд Арсенія Яценюка. А секретар РНБО Анатолій Гриценко почав би антикорупційне розслідування діяльності Кличка. Саме така картина й буде. Попередня влада здебільшого вийшла з кучмівської шинелі, а теперішня опозиція – з елегантного пальта Віктора Ющенка. Система повноважень зараз інакша, президент їх має більше, але новій владі це не допомогло б. Тут річ у ментальності. Хоч би які були повноваження, це нічого не змінить.
Тимошенко вони випустять. Але швидко знайдуть причини посадити знов. А от процеси проти теперішньої влади навряд чи будуть. Якась імітація, не більше. Бо чимало опозиціонерів мають спільний бізнес із "регіоналами". Це, як права та ліва руки, – ні права не відірве ліву, ні навпаки.
Чомусь багато людей свято вірять, що опозиція прийде до влади й підпише Угоду про асоціацію. У приватних розмовах єврочиновники жартують, що Україна буде в ЄС одразу після Туреччини. А турків не пустять ніколи. І навряд чи опозиція зможе це змінити.
Реформи також не проводитиме. Вони вже довели це, будучи при владі.
Найкращий сценарій: люстрація – повна зміна депутатського корпусу, розпуск усіх парламентських партій і створення нових, скасування недоторканності тощо. Якщо це зробити, то можливий якийсь рух уперед.
Олесь ДОНІЙ, 43 роки, народний депутат, громадський діяч:
– Опозиція на голову вища за теперішню владу. Принаймні відстоюватиме європейську інтеграцію не тільки на словах. Виконуватиме рекомендації Євросоюзу. Підтримуватиме українську культуру й не дозволятиме дискримінувати мову. Дотримуватимуться основних демократичних процедур у внутрішній політиці. Не кажу, всіх, але бодай найважливіших.
Щодо реалізації чогось, я не впевнений. За Ющенка теж були добрі наміри, але їх не втілили. Просто усунули найбільш кричущі речі, які знов зацвіли буйним цвітом за Януковича.
Опозиція – це не лише три партії. В опозиції до Януковича переважна більшість суспільства. Тому домовлятися треба не лише між собою, а й з активістами інших партій та громадських організацій. І створювати спільні штаби – вже зараз. Якщо не навчитися разом працювати в опозиції, то й у владі не вийде.
Юрій ВИННИЧУК, 61 рік, письменник:
– У кожної революції були ті, хто валив мури, і ті, хто будував. Ті, хто валив, будувати не в силі. Це бачимо на прикладі Леха Валенси. Та й В'ячеслав Чорновіл, керуючи Львівською областю, нічого не домігся. Зате виховав цілу зграю зрадників, на зразок Лавриновича.
Чи стануть будівниками теперішні опозиціонери? Для цього мають принести себе в жертву: повалити мур і відійти, віддавши віжки в руки фахівців. Сумніваюся, що зроблять це. Кожен із них носить у собі маленького Януковича, що в будь-який момент може вирости до великих розмірів.
Опозиція ганебно здала вибори у багатьох округах. Потім здала тих, чиї округи визнали проблемними, хоча спочатку обіцяла стояти до кінця й добиватися справедливості.
А ще опозиція бортанула польових командирів Майдану. А тепер, коли засвербіло робити революцію, то щось мимрять про те, що непогано, аби Стецьків та інші приєдналися. При цьому звертаються не особисто до них, а в інтерв'ю. Це – велике свинство. Включно з тим, як вони здали Власенка.
Одного дня Кошулинський (заступник голови Верховної Ради, нардеп від "Свободи". – "Країна") каже, що Рада не запрацює і працювати не буде. А другого – що вже працює і буде працювати. Які дивовижні кульбіти в одній голові!
Тому передбачити, чи опозиція, прийшовши до влади, заведе кримінальні справи проти розкрадачів народного майна, важко. Думаю, відбудуться якісь взаємозаліки і тихий переділ власності. Бо народ перебуває у дрімоті й апатії.
Дмитро ГНАП, 35 років, кореспондент Агентства журналістських розслідувань "Слідство.інфо":
– Опозиція має спочатку усунути нинішній корумпований режим і прийти до влади. Але ті, хто й хотів би проголосувати за них, бачать, що вони не мають чіткого плану дій, рішучості та здатності поновити справедливість у країні.
Опозиційні лідери не можуть навіть відповісти, хто їх фінансує та підтримує. У "Батьківщині" ледь не щодня "тушковані" скандали. Це доводить, що продавали місця у виборчих списках. Коли запитати Тягнибока, хто фінансує "Свободу", у відповідь чути розповіді про середній клас, який не хоче світитися. Тому чутки, що їх підгодовує влада, виникли не на рівному місці. Не зрозуміло, чому Кличко не бере участь у спільних акціях опозиції. Робить синхронні дії з главою президентської адміністрації Льовочкіним.
Після 5-річки Ющенка люди мають хоч трохи навчитись не слухати порожні балачки, а дивитися на факти. Помітно, що зробив президент Янукович: син став мільярдером, облаштовує свою резиденцію. Що зробили Кличко, Яценюк і Тягнибок? Результати виборів не захистили, голосування поіменне в парламенті – теж. У порівнянні з реформами, це – не найскладніші завдання.
Тому навряд чи опозиція, ставши на чолі країни, змінить її на краще. Іншими будуть тільки обличчя в телевізорі й схеми заробляння грошей політиками.
Віра НАНІВСЬКА, 67 років, експерт із питань державного управління та реформування політичних інституцій:
– На сьогодні опозиція імітує революційну групу з гаслом "всю владу – нам". Це безнадійно для України. Неможливо знищити другу половину країни, яка не подобається опозиції. Має бути політична конкуренція, а не революція. Потрібно грати із владою за жорсткими правилами. Часом вигравати, часом – ні, але визнавати програш і йти далі. Цими речами навіть не пахне.
Щоб отримати владу, на підтримку опозиції повинні вийти люди. Бо влада сама себе у відставку не попросить. А люди не виходять. Не тому, що ліниві чи не турбуються про майбутнє, а тому, що опозиція виглядає розірваною, без ясної картини завтрашніх дій.
Вона має не оцінювати дії влади, а оприлюднювати кожний її промах у цифрах і фактах. Це – щоденна робота. Удари по найсвятішому – по грошах – були б найболючіші для влади. Та нашій опозиції це навіть нецікаво. Тим часом влада створює великий капітал, накопичує завдяки цьому серйозні організаційні можливості.
Єдиний спосіб об'єднання як для опозиції, так і для чоловіка з жінкою, – визначення спільної мети. Тоді вони жодної секунди не забувають, чому разом, легко розуміють, що важливе, а що – ні.
Країна має чудові можливості, але суспільство не бачить майбутнього. І опозиція не показує його.
Комментарии
9