"Тимошенко вони випустять. Але швидко знайдуть причини посадити знов"

Чи спроможна теперішня опозиція, якщо прийде до влади, управляти країною краще за команду Януковича?

Дмитро ВИДРІН, 63 роки, політолог, директор Європейського інституту інтеграції та розвитку:

– Якби зараз опозиція прийшла до влади, повернувся б 2005 рік. ­Президент Віталій Кличко намагався б відправити у відставку уряд Арсенія Яценюка. А секретар РНБО ­Анатолій Гриценко почав би антикорупційне розслідування діяльності Кличка. Саме така картина й буде. Попередня влада здебільшого вийшла з кучмівської шинелі, а теперішня ­опозиція – з еле­гантного пальта Вік­тора Ющенка. Система повноважень зараз інакша, президент їх має більше, але новій владі це не допомогло б. Тут річ у ментальності. Хоч би які були повноваження, це нічого не ­змінить.

Тимошенко вони випустять. Але швидко знайдуть причини посадити знов. А от процеси проти теперішньої влади навряд чи будуть. Якась імітація, не більше. Бо чимало опозиціонерів мають спільний бізнес із "регіоналами". Це, як права та ліва руки, – ні права не відірве ліву, ні навпаки.

Чомусь багато людей свято вірять, що опозиція прийде до влади й підпише Угоду про асоціацію. У приватних розмовах єврочиновники жартують, що Україна буде в ЄС одразу після Туреччини. А турків не пустять ніколи. І навряд чи опозиція зможе це змінити.

Реформи також не ­проводитиме. Вони вже довели це, будучи при владі.

Найкращий сценарій: люстрація – повна зміна депутатського корпусу, розпуск усіх парламентських партій і створення нових, скасування недоторканності тощо. Якщо це зробити, то можливий якийсь рух уперед.

Олесь ДОНІЙ, 43 роки, народний депутат, громадський діяч:

– Опозиція на голову вища за теперішню владу. Принаймні відстоюватиме європейську інтеграцію не тільки на словах. Виконуватиме рекомендації Євросоюзу. Підтримуватиме українську культуру й не дозволятиме дискримінувати мову. Дотримуватимуться основних демократичних процедур у внутрішній політиці. Не кажу, всіх, але бодай найважливіших.

Щодо реалізації чогось, я не впевнений. За Ющенка теж були добрі наміри, але їх не втілили. Просто усунули найбільш кричущі речі, які знов зацвіли буйним цвітом за Януковича.

Опозиція – це не лише три партії. В опозиції до Януковича переважна більшість суспільства. Тому домовлятися треба не лише між собою, а й з активістами інших партій та громадських організацій. І створювати спільні штаби – вже зараз. Якщо не навчитися разом працювати в опозиції, то й у владі не вийде.

Юрій ВИННИЧУК, 61 рік, письменник:

– У кожної революції були ті, хто валив мури, і ті, хто будував. Ті, хто валив, будувати не в силі. Це бачимо на прикладі Леха Валенси. Та й В'ячеслав Чорновіл, керуючи Львівською областю, нічого не домігся. Зате виховав цілу зграю зрадників, на зразок Лавриновича.

Чи стануть будівниками теперішні опозиціонери? Для цього мають принести себе в жертву: повалити мур і відійти, ­віддавши віжки в руки ­фахівців. Сумніваюся, що ­зроблять це. Кожен із них носить у собі маленького Януковича, що в будь-який момент може вирости до великих розмірів.

Опозиція ганебно здала вибори у багатьох округах. ­Потім здала тих, чиї округи ­визнали проб­лемними, хоча спочатку обіцяла стояти до кінця й добиватися справедливості.

А ще опозиція бортанула польових командирів Майдану. А тепер, коли засвербіло робити революцію, то щось мимрять про те, що непогано, аби Стецьків та інші приєдналися. При цьому звертаються не особисто до них, а в інтерв'ю. Це – велике свинство. Включно з тим, як вони здали Власенка.

Одного дня Кошулинський (заступник голови Верховної Ради, нардеп від "Свободи". – "Країна") каже, що Рада не запрацює і працювати не буде. А другого – що вже працює і буде працювати. Які дивовижні кульбіти в одній голові!

Тому передбачити, чи опозиція, прийшовши до влади, заведе кримінальні справи проти розкрадачів народного майна, важко. Думаю, відбудуться якісь взаємозаліки і тихий переділ власності. Бо народ перебуває у дрімоті й апатії.

Дмитро ГНАП, 35 років, кореспондент Агентства журналістських розслідувань "Слідство.інфо":

– Опозиція має спочатку усунути нинішній корумпований режим і прийти до влади. Але ті, хто й хотів би проголосувати за них, бачать, що вони не мають чіткого плану дій, рішучості та здатності поновити справедливість у країні.

Опозиційні лідери не можуть навіть відповісти, хто їх фінансує та підтримує. У "Батьківщині" ледь не щодня "тушковані" скандали. Це доводить, що продавали місця у виборчих списках. Коли запитати Тягнибока, хто фінансує "Свободу", у відповідь чути розповіді про середній клас, який не хоче світитися. Тому чутки, що їх підгодовує влада, виникли не на рівному місці. Не зрозуміло, чому Кличко не бере участь у спільних акціях опозиції. Робить синхронні дії з главою президентської адміністрації Льовочкіним.

Після 5-річки Ющенка люди мають хоч трохи навчитись не слухати порожні балачки, а дивитися на факти. Помітно, що зробив президент Янукович: син став мільярдером, облаштовує свою резиденцію. Що зробили Кличко, Яценюк і Тягнибок? Результати виборів не захистили, голосування поіменне в парламенті – теж. У порівнянні з реформами, це – не найскладніші завдання.

Тому навряд чи опозиція, ­ставши на чолі країни, змінить її на краще. Іншими будуть тільки обличчя в телевізорі й схеми заробляння грошей політиками.

Віра НАНІВСЬКА, 67 років, експерт із питань державного управління та реформування політичних ­інституцій:

– На сьогодні опозиція імітує революційну групу з гаслом "всю владу – нам". Це безнадійно для України. Неможливо знищити другу половину країни, яка не подобається опозиції. Має бути політична конкуренція, а не революція. Потрібно грати із владою за жорсткими правилами. Часом вигравати, часом – ні, але визнавати програш і йти далі. Цими речами навіть не пахне.

Щоб отримати владу, на підтримку опозиції повинні вийти люди. Бо влада сама себе у відставку не попросить. А люди не виходять. Не тому, що ліниві чи не турбуються про майбутнє, а тому, що опозиція виглядає розірваною, без ясної картини завтрашніх дій.

Вона має не оцінювати дії влади, а оприлюднювати ­кожний її промах у цифрах і фактах. Це – щоденна робота. ­Удари по найсвятішому – по грошах – були б найболючіші для влади. Та нашій опозиції це ­навіть нецікаво. Тим часом влада створює великий капітал, накопичує завдяки цьому серйозні організаційні можливості.

Єдиний спосіб об'єднання як для опозиції, так і для чоловіка з жінкою, – визначення спільної мети. Тоді вони жодної секунди не забувають, чому разом, легко розуміють, що важливе, а що – ні.

Країна має чудові можливості, але суспільство не бачить майбутнього. І опозиція не показує його.

×