Вебстер Ґріфін Тарплі, 63 роки
упродовж 2008-го видав дві книжки про корупційне коріння Барака Обами та його оточення. Обрання теперішнього президента називає успішним прикладом кольорової революції у США, а Обаму - проектом спецслужб за планом Збіґнєва Бжезинського. Доктор філософії, написав дисертацію про геополітичні інтриги Венеції напередодні Тридцятирічної війни (1618-1648). Популярний лектор із питань американської геополітики.
Барака Обаму цьогоріч нагородили Нобелівською премією миру. Як до цього ставитеся?
- Інакше, ніж чорним жартом це не назвеш. Згадаймо, Обама йшов на вибори з обіцянками розпочати авіабомбардування Пакистану й посилити військову присутність в Афганістані на 100 тисяч. Це пряма протилежність того, що мав на увазі Альфред Нобель. 28 жовтня Обама підписав найбільший в історії США військовий бюджет - 680 мільярдів доларів. Це кошти на ударні винищувачі F-35, міноносці DDG-51, реактивні транспорті літаки. На початку листопада він має прийняти рішення про відправку в Афганістан майже 60 тисяч військових. Принаймні цього вимагає призначений президентом керівник військ США в Афганістані генерал МакКрістал. Він раніше організував катівні в Іраку.
Серед лауреатів Нобелівської премії миру не так уже й мало очевидних мілітаристів. Вудро Вільсон (президент США в 1913-1921 рр. - "Країна"), наприклад, абсолютно безглуздо втягнув США у Першу світову. Післявоєнна Версальська угода вимагала захмарних репарацій від Німеччини і цим наблизила Другу світову війну. А ще Генрі Кіссінджер - одна з найцинічніших фігур у сучасній історії США.
Обама найбільше подібний до Михайла Горбачова, з усіх попередніх лауреатів Нобеля. Обох можна назвати слабкими й некомпетентними реформаторами на чолі супердержав. Гасло "надія та зміни", яке Обама повторює як молитву, не надто відрізняється від слогану "гласність та перебудова" Горбачова. Їм обом симпатизують світові еліти й водночас не довіряє робочий люд рідних країн.
Чи змінилася міжнародна стратегія США за Барака Обами?
- Стратегія Обами сформована такими особами, як Збіґнєв Бжезинський і Джордж Сорос. Вони належать до так званої групи м"якої сили, soft power, у Вашингтоні. Це реалісти, свідомі того, що сьогодні США - ненависна для багатьох країна-банкрот, військово ослаблена через війну в Іраку. Цілей світового домінування неможливо досягнути під "правими" гаслами, як-от "боротьба з тероризмом", "жах 11 вересня". Усі вони дискредитовані, хоча Обама час від часу до них повертається.
Режим працює під прикриттям лівацьких ідеологем: "гуманітарна інтервенція", "права людини", "права жінок", "нерозповсюдження ядерних технологій". Очікують, що під цими гаслами можна повернути Євросоюз та Японію до лав помічників США.
Чого очікувати від стосунків Сполучених Штатів із Росією?
- Мета Вашингтона й Лондона - згуртувати навколо російського кордону ешелон країн, що обслуговуватимуть США у конфліктах із Москвою: Латвія, Литва, Естонія, Україна, Польща та Грузія. Улітку невдало спробували до цього переліку додати Іран. Подивіться на гасла прихильників Хусейна Мусаві, що лунали в Тегерані: "Смерть Росії!" та "Смерть Китаю!". Це і була кінцева мета невдалої "народної революції" в Ірані, яка мала перетворити країну на самовбивчого антиросійського пішака. Іран використовували б для збурення конфліктів навколо Каспійського моря та для блокування доступу нафти до Китаю.
Щоб отруїти стосунки Росії з Європейським Союзом, звісно, залучають ЗМІ. Наприклад, репутація італійського прем"єра Сільвіо Берлусконі зазнає все нових ударів. Здавалося б, чому? Справжня причина полягає в тому, що Берлусконі спробував співпрацювати з Росією і Туреччиною над проектом газогону "Південний потік". Тому прем"єра обробляють за схемою a la Моніка Левінськи. Берлусконі - можливо, найбільш тверезомислячий очільник уряду в ЄС. Він має позитивну програму співпраці з Росією, а саме це не збігається з планами США та Великої Британії.
Чи відверті спроби США допомогти Україні стати членом НАТО?
- Сполучені Штати зацікавлені в цьому. Утім, що це означає для вашої країни? Коли припинив діяти Варшавський договір, США формально зобов"язалися перед урядом СРСР-Росії, що баз НАТО не буде навіть на території колишньої НДР. Сьогодні Альянс уже на порозі Росії. І тут - несподівана історична паралель. Згадаймо, напередодні Другої світової війни Велика Британія і Франція гарантували безпеку Польщі. Фактично, вони не варті були навіть паперу, на якому їх писали. Адже британці не мали жодної змоги допомогти Польщі. Історики вважають, що єдиною метою Лондона було втримати Польщу від союзу з Німеччиною чи з СРСР.
Членство в НАТО для України мало би не більшу цінність, ніж ці сумнозвісні гарантії безпеки для Польщі. США надто ослаблені для участі в будь-якому значному військовому протистоянні. Вони фізично не можуть захистити будь-кого аж так далеко, бо не витримають війни фінансово. Тож членство в Альянсі для України означало би ворожість із Росією, провокації, значний обсяг обов"язкових заходів, а гарантії безпеки не варті абсолютно нічого.
Розумна модель співжиття з Росією важливіша, бо ваші країни будуть гравцями на східноєвропейському театрі ще багато століть. А от присутність тут Великої Британії та США на стільки не затягнеться.
Які плани Сполучених Штатів щодо Китаю?
- Програму Обами чути у словах віце-президента Джо Байдена. Він якось сказав, що Буш так зациклився на Близькому Сході, що забув, де вирішується доля світового панування. А це Росія, Китай та Індія. Вашингтон і Лондон намагатимуться перетворити Індію на пішака-камікадзе за допомогою ядерної угоди зі США. Таким чином, на англо-американському боці опиняється велика євразійська країна. Останні теракти в Мумбаї, які приписують пакистанським спецслужбам, зміцнили лояльність Індії до Лондона та Вашингтона.
Слабина Китаю в нафті й корисних копалинах. Їх постачають із Близького Сходу й Африки. Отже, мета США і Великої Британії - відрізати Китай від нафти із Судану, корисних копалин із Зімбабве та доступу до Перської затоки. А в результаті перевороту в Ірані можна було би ще й позбавити іранської нафти. Пекін сповідує стратегію "намиста з перлів", де перли - дружні країни Індійського океану: Таїланд, М"янма, Бангладеш, Шрі-Ланка, Пакистан, Судан. Сьогодні збройні конфлікти тліють на практично всіх островах Індійського океану. Всі вони вписуються у формулу США проти Китаю.
Китаю вдалося досягти значної перемоги у Шрі-Ланці проти "Тамільських тигрів", які фактично були терористичною армією, підтримуваною Вашингтоном і Лондоном. Уряд Шрі-Ланки за допомогою Пекіна знищив це угрупування. Але справжнім центром усіх цих подій є Пакистан. Ескалація, що розгортається Обамою в Афганістані, спрямована проти Пакистану.
Суть стратегії Бжезинського - поділ держав на мікрокраїни. Це вже реалізовано в Іраку, де маємо фактично три держави: сунітську, шиїтську та курдську. Пакистан буде поділено на п"ять племенних зон: Пенджаб, Сіндх, Белуджістан, Пуштуністан і Вазиристан. Це важливо, бо країна - великий енергетичний коридор на шляху можливої нафтотранспортної труби з Іраку або Ірану до Китаю. Британці та США воюють в Афганістані винятково для того, щоб розвалити Пакистан, і лише тому, що він - союзник Китаю через історичне протистояння з Індією.
І тут час звернутися до Бжезинського. Він прогнозує, що позбавлений ресурсів Китай змушений буде глянути через свій північний кордон на Росію. Там він побачить значну кількість нафти, корисних копалин і мало росіян. У результаті маємо Третю світову війну - Китай проти Росії - за сибірські ресурси. Лондон і Вашингтон планують спостерігати, задоволено усміхаючись. Скажете, божевілля! Але це майже те саме, що робив у 1930 роках британський прем"єр Невіл Чемберлен. Його називали миротворцем, але, насправді, він прагнув використати Гітлера проти Сталіна і знищити обох. 1940-го ця гра обернулася проти нього. Я впевнений, що стратегія Сороса-Бжезинського обернеться такою ж катастрофою для англо-американців.
США і Велика Британія далі не зможуть контролювати світові фінанси, якщо не знищать Шанхайську організацію співпраці. Тому варіант війни вони розглядають досить серйозно.
Як розвивалися стосунки Барака Обами і Збіґнєва Бжезинського?
- Обама найтаємничіший президент в історії США. Він - людина-загадка. На другий день після свого обрання, 21 січня, підписав наказ про засекречення всіх документів його особової справи. Він ніколи не показував свідоцтва про народження, аби довести, що з"явився на світ на території США, і в нього є право бути президентом. Цей документ має бути надрукований на машинці, зі вказаними часом народження, адресою пологового будинку, іменами лікаря, матері й батька, їхніми віком, расою, з підписами чорнилом. Загалом понад 40 фактів.
Засекречені також й атестати зі школи, коледжу, Колумбійського й Гарвардського університетів, документи із сенату штату Іллінойс. Усе, що стосується Обами, - під грифом "цілком таємно". Тож не дивно, що дедалі більше американців відчувають кризу довіри і запитують питають себе: хто ця людина, чи можна їй довіряти?
Барак Обама від народження перебував серед правлячої еліти. Його мати в Ford Foundation вела програми мікрокредитування в Індонезії.
1982-го Бжезинський повернувся з адміністрації президента Джиммі Картера до Колумбійського університету, де очолював тамтешній Інститут комуністичних справ. Фактично це був антирадянський аналітичний центр, що обслуговував холодну війну. А Обама переводиться з престижного Оксідентал коледжа до Колумбійського університету в Нью-Йорку 1983-го. Його дипломний проект - "Атомне роззброєння СРСР". Це і дає підстави припускати, що в цей час Бжезинський та його колега по Білому дому Семюель Хантінґтон запримітили Обаму та кількох студентів як можливих кандидатів на роль провідних політиків майбутнього.
Чи суттєво Бжезинський впливає на Обаму?
- Повернімося до президентської кампанії Барака Обами у штаті Айова в липні 2007 року. Тоді він уперше висловився на тему міжнародних відносин. Запросив на сцену керівника відділу із зовнішніх зв"язків Демократичної партії Збіґнєва Бжезинського і представив його як людину, яка багато чого його навчила. Збіґнєв був дуже активний у кампанії Обами. А його донька Міка Бжезинська, ведуча ранкового шоу каналу MSNBC, чи не перша засвітила на телебаченні Мішель Обаму.
Раду міжнародної безпеки президента Картера очолював Бжезинський. У той час його правою рукою, хлопчиком на побігеньках був Роберт Ґейтс, який потім працював у ЦРУ, а нині очолює Пентагон. Думаю, саме Ґейтс значною мірою визначає політику Обами.
Кілька років тому стало відомо, що Джордж Буш і Дік Чейні щомісяця зустрічалися з Генрі Кіссінджером. Тож я вважаю, що Обама може зустрічатися або іншим чином спілкуватися із Бжезинським регулярно. Свідчення цього з часом з"являться.
Бжезинський не сурмить про свій реальний статус. Бо його ім"я викликає алергію в Москві. Там чудово знають про існування плану Бжезинського, що передбачає розкол Росії на чотири-п"ять мікродержав.
2 
1
Комментарии