Море

 

18 відсотків українців планували на початку курортного сезону відпочити на Чорному та Азовському морях

Слово походить від праіндоєвропейського "mary?" або "mary?d?" - узбережжя океану. У слов'янських та романських мовах означає лише великий водозбір - море чи озеро. У германських - ще також і "болото". З німецької "see" з артиклем чоловічого роду перекладається як "озеро", жіночого - "море".

В українському фольклорі образ моря з'являється в часи створення козацького флоту. У думах Чорне море було і полем бою, і засобом збагачення, й останньою могилою. У народних піснях "море" часто римується з "горем":

"Якби ж мати знала, яке мені горе

Вона б переплила все синєє море"

"В Чорне море кров Дніпром тече,

Там Січ наша на москаля йде"

"На Чорному морі негаразд починає:

Ізо дна моря сильно хвиля вставає,

Судна козацькі молодецькі на три часті розбиває"

Дума "Буря на Чорному морі"

"Що на Чорному морі,

На камені біленькому,

Там стояла темниця кам'яная.

Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,

Бідних невольників"

"Дума про Марусю Богуславку"

Вирій (Вирай, Буян-острів) - в українській міфології острів у морі, куди відлітають душі померлих. На ньому росте Дерево життя - дуб з молодильними яблуками. Душі живуть у верхів'ї. Сюди ж прилітають на зимівлю птахи й комахи. За повір'ям, ключі від Вирію доручені зозулі. Тому вона відлітає першою. Не встигає висидіти пташенят й підкидає яйця в чужі гнізда.

Олеся НАУМОВСЬКА, 40 років, кандидат філологічних наук, кафедра фольклористики Інституту філології Київський національного університету ім. Тараса Шевченка:

- Ліс та вода в ментальності українців означали перехід, межу між своїм та чужим простором, між простором живих і мертвих. Через море можна було потрапити на той світ. Воно було провідником, за допомогою якого мертвим передавали вісточки. Тобто море, з одного боку, - світ мертвих, а з другого - безсмертя.

Іще з докнязівських часів "дійти до синього моря" означало дістатися на край світу.  Звідси й образи Кощія Безсмертного чи Змія Горинича, які живуть там, де степ закінчується, - у позасвітті. Бо, за повір'ями, змій має жити у великій водоймі округлої форми. Кощія взагалі асоціюють із Північним Льодовитим океаном - у нього й палац сяє всіма барвами, ніби з криги.

Коли дівчина виходила заміж, вона проходила обряд ініціації. Вважалося, що вона помирає в образі дівчини й народжується жінкою. Для того щоб закінчити своє дівоче життя, має пройти межу між світами, тобто крізь воду - море.

×