ДВІСТІ ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ ОСОБЛИВО НЕ ЗБІЛЬШАТЬ СТАТКИ ЦЬОГО НАРОДНОГО ДЕПУТАТА

 

Президент Віктор Янукович присудив державну премію 200 тисяч гривень у галузі освіти нардепу-"регіоналу", ректору Одеської юридичної академії Сергію Ківалову – за цикл робіт "Комплекс наукових досліджень проблем судово-правової реформи в Україні в 2001–2011 роках". Також премію отримав член парламентської фракції Народної партії Станіслав Довгий – за цикл робіт "Всеукраїнський освітній інтернет-портал "Острів знань"

– Є такий вид корупції, як фаворитизм, коли по різних питаннях співпрацюють з тими самими людьми, бо це зручно. Це – корупція в широкому сенсі, а не в юридичному. Для президента чи прем'єра комфортніше мати справу з Ківаловим, бо вони його часто бачать. Хоча ДВІСТІ ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ ОСОБЛИВО НЕ ЗБІЛЬШАТЬ СТАТКИ ЦЬОГО НАРОДНОГО ДЕПУТАТА, бо вони й так великі. І почесні звання Ківалов уже має. А для багатьох науковців такі суми могли би бути рятівними.

Керівники закритих систем спілкуються тільки з тими, з ким комфортно, або на кого мають компромат. Ніхто чужий попасти в систему не може. Бо керівники не готові слухати критику на свою адресу.

Звичайно, треба було влаштувати нормальне змагання, а не роздавати нагороди своїм, далеко не бідним людям. Упевнений, всі дізналися про конкурс в останню хвилину, коли подати заявку вже було пізно. Нещодавно влада міста Бровари Київської області роздала три гранти на навчання у США. Про них дивним чином чули тільки родичі працівників мерії. Більше ніхто. Тобто, ПРОБЛЕМА ІСНУЄ НА ВСІХ РІВНЯХ.

На Заході що б ти не вкрав або кого б не обдурив, найімовірніше, будеш за це покараний. Тому людям просто невигідно порушувати закон. Окрім того, там звичним явищем є конкурс. Часто так обирають навіть сантехніка чи постачальника води. Зрозуміло, що в будь-якій демократичній країні грошові премії від держави не можуть віддати першому-ліпшому чиновнику.

НАГОРОДА – ЦЕ НЕ ТАК ГРОШІ, ЯК "ДОСТУП ДО ГОЛОВНОГО ТІЛА". Наприклад, Герої Радянського Союзу завжди мали більше можливостей потрапити в кабінети високопосадовців, ніж прості роботяги із заводу. Це характерно для постколоніальних країн, де довгий час правив король або імператор. А коли його скидають, з'являються маленькі царьки, які прагнуть наслідувати імператора

×