Нарешті подивився старий італійсько-румунський фільм "Одеса в огні". Ця стрічка на початку вересня 1942-го здобула премію Венеційської бієнале. А вже за два роки її як антирадянську заборонили – і в СРСР, і в "звільненій" Червоною армією Румунії. З часів Другої світової фільм вважали втраченим. Але 2006-го його копію несподівано віднайшли в архівах Чінечітта, "італійського Голлівуда".
Італійський режисер Карміне Ґаллоне зняв стрічку про родину з Кишинева, який до літа 1940-го був провінційним містом на сході Румунії. Міхай має коханку. І їде з нею до Бухареста – столиці. Дружина Марія залишається вдома із сином Ніку. І саме тоді радянські війська окуповують Бессарабію. З неї невдовзі зроблять Молдавську РСР, а Кишинів "виросте" до її столиці.
Міхай не може повернутися додому, хоч тепер і хотів би. Марія – румунська співачка – залишається сама. "Визволителі" зі Сходу забирають у неї сина, щоб виховати його "справжнім комуністом" в одному з дитбудинків поблизу Одеси. Комісар ставить умову – або Марія співатиме для радянських офіцерів, або ніколи в житті не дізнається про Ніку. Та змушена погодитися.
За рік румунські війська повертають собі Бессарабію та облягають Одесу. Радянські функціонери залишають місто. Румуни тріумфально марширують одеськими вулицями – у фільмі в цьому місці вмонтовано документальну кінохроніку. Щаслива родина об'єднується.
Стрічка, ясна річ, пропагандистська. Як і сотні подібних, що їх клепала радянська кіноіндустрія. Але все-таки в наївних чорно-білих кадрах "Одеси в огні" можна розгледіти ту війну зовсім з іншого боку. Задля справедливості: у фільмі ніде не сказано про румунське "звільнення" Одеси. Але виразно прочитується: навіть звідти можна вигнати Радянський Союз.
Співачку Марію Чеботар, яка зіграла головну героїню, після перемоги СРСР й саму змушували співати "для партії". Обіцяли "народну артистку" Молдавської РСР. Але Чеботар не погодилась і виїхала до Австрії. Інших акторів того фільму репресували.
3 
1
Комментарии