Цей знімок зроблено влітку 1927 року в Одесі. Драматург Микола Куліш читає акторам театру Леся Курбаса "Березіль" щойно написану трагікомедію "Народний Малахій". Її герой, Малахій Стаканчик, подібний до Дон Кіхота. Цей провінційний листоноша, начитавшись Маркса, увірував у соціалізм, покинув сім'ю й подався до Харкова, щоб там у Раднаркомі показати свою ідею негайного реформування людини. І опинився в дурдомі. Більшовицькі гасла в устах божевільного звучали промовисто.
Для мистецтвознавців і понині ця п'єса – загадка. А спецслужби її одразу зрозуміли. Ще навіть спектакль не вийшов, а в зведенні відділу політичного контролю ГПУ УСРР було написано, що це – "пасквиль на партию и соввласть". А згодом: "Народный Малахий" – хитро построенная апелляция к обывателю, где туманная мистико-анархическая бредовая демагогия на тему "куда мы пришли?" вкладывается в уста Малахия, который в качестве сумасшедшего безответственен за свои суждения".
У п'єсі Куліша один божевільний каже: "У траві верблюжі вуха ростуть!" Вуха ГПУ справді росли всюди. "Маємо цілу низку вистав на сцені явно націоналістичних, – доповідав сексот ГПУ 24 жовтня 1930 року, вже після закриття вистави. – Українські націоналісти використовують всяку можливість, в тім числі й у театрі, щоб усюди бути. Найрухливішими людьми, безперечно, розпоряджається "Березіль" в особі його керівника Курбаса. Коли поспостерігати цих людей збоку, то кидається у вічі їхнє порозуміння, погодженість і т. д., що безперечно дає можливість висунути підозріння, що їхня діяльність уже якось організаційно оформлена.... Антирадянський характер діяльності цих людей треба яко скоріше припинити. Це, розуміється, нелегко, тому що вони всі вміють дуже зручно прикриватися революційною пролетарською ідеологією".
"Народного Малахія" Курбас випустив у березні 1928 року. Спектакль мав гучний успіх. Його закривали, переробляли, знову випускали – і так тричі, аж доки 1930 року не заборонили зовсім. Багато хто з людей на цьому знімку ще не знають, як довго їм лишилося жити. За 10 років Куліш і Курбас загинуть в один день від кулі в потилицю – 3 листопада 1937 року в урочищі Сандормох у Карелії. Йосип Гірняк – грав у тій виставі Кума – пройшов ГУЛАГ, вийшов перед війною, емігрував, помер у США 94-річним. На фото він сидить праворуч від Куліша – в окулярах. Ганна Бабіївна (1897–1979) – праворуч від Гірняка, із каре – теж померла своєю смертю.
2 
1
Комментарии