Священик Павло Ящинський 1845 року розповів земському справнику, що його паства із села Мшанець Бердичівського повіту Київської губернії - сучасний Козятинський район на Вінниччині - ремствує. Бо поміщик Віктор Страшинський, батько власниці села, постійно вимагає надсилати в його маєток Тхорівку, тепер Сквирського району на Київщині, кріпачок дівчат і заміжніх жінок для плотських утіх. А якщо надсилання затримують, приїздить і ґвалтує тут.
Справник розпочав слідство. На допиті 12 вересня 1846 року мшанецькі дівчата підтвердили: Страшинський їх ґвалтував. Навіть вказали, котрі з місцевих жінок возили їх до поміщика. Ті також зізналися: справді на вимогу Страшинського неодноразово постачали йому дівчат.
За кілька днів справник взявся допитувати батьків постраждалих. І сталося диво: ті заперечили, що їхніх доньок посилали до панського двору. Мовляв, дівчата ніколи не скаржилися на зґвалтування. Справник знов викликав "постачальниць" Страшинського, але ті вже заспівали по-іншому: вони ніколи не возили поміщикові дівчат. Та й дівчата відмовилися від попередніх свідчень. Мовляв, збрехали про зґвалтування, бо не хотіли, щоб їх забрали в сусіднє село покоївками - з "підмоченою" репутацією до "барині" не беруть. Священик Ящинський раптом теж заявив, що нічого певного не знає про зґвалтування. Лише бачив, що батьки плакали, коли їхніх доньок брали до Тхорівки. Одні казали, нібито для панських утіх, але інші стверджували, що для хатньої роботи.
Збрехали про зґвалтування, бо не хотіли, щоб їх забрали в сусіднє село покоївками - з "підмоченою" репутацією до "барині" не беруть
Селяни змінили свої свідчення, бо Страшинський їх залякав. А священикові пригрозив судом - за наклеп. Звинувачуваний, який доти три місяці ухилявся від допитів, тепер перейшов у наступ: заявив слідчому, що "преступления, приписываемые ему, несвойственны ни званию его как дворянина, ни 65-летней его старости, ни, наконец, расстроенному здоровью". А селяни нібито оббрехали його тому, що священик Ящинський переконав їх: якщо поміщика арештують, постраждалих звільнять із кріпацтва.
Через недоведеність факту злочину справник збирався закрити справу. Раптом у Куманівці - маєтку Страшинського в тому ж Бердичівському повіті - виринула подібна історія. Старший засідатель тамтешнього земського суду доповів, що Страшинський обклав непомірною панщиною своїх кріпаків, ще й ґвалтує їхніх дочок. Справник призначив слідство. Його помічник повернувся з Куманівки приголомшений - місцеві жителі стверджували, що Страшинський не залишив у селі цнотливою жодної дівчини.
Справник про все доповів у Київ. Губернатор наказав Бердичівському повітовому предводителю дворянства разом із капітаном жандармерії провести слідство на місці. Але жінки, залякані поміщиком, заперечили ґвалтування - Страшинський застосував той же сценарій, що й попереднього разу. А слідчим заявив, що Куманівкою управляє його економ, а сам він у цьому селі майже не буває.
Київський губернатор вислав Страшинського до Бердичева під нагляд поліції і наказав знову допитати селянок Куманівки. Тепер вони в один голос твердили: поміщик таки їх ґвалтував. А батьки під присягою посвідчили, що їхні доньки скаржилися на зґвалтування. Далі слідчі поїхали до Тхорівки. Там 86 жінок заявили, що Страшинський силою позбавив їх 14-річних цноти, а декотрих і 12 років. За кілька тижнів виявилося, що кількість жертв ґвалтівника перевищує 500.
Хоч у цій справі начебто все було зрозуміло, вона кружляла інстанціями 10 років. Жоден суд не наважувався винести сенсаційний вирок, щоб не нажити собі клопіт - вибухне скандал на всю імперію, і невідомо ще, чим завершиться. Бо Страшинський має зв'язки в Петербурзі. Тому кожна інстанція, чіпляючись за дрібниці, "відфутболювала" справу іншій або повертала на додаткове розслідування.
1857-го досьє нарешті потрапило до Сенату. Частина сенаторів пропонувала конфіскувати маєтки Страшинського, а самого його заслати до Сибіру. Інша група зажадала ще суворішої кари - позбавити ґвалтівника дворянства й засудити до каторжних робіт на 12 років. Але більшість сенаторів були налаштовані помірковано: обмежитися тим, що залишити Страшинського "по предмету растления крестьянских девок в подозрении". Усі три варіанти покарання поклали на стіл імператору Олександрові ІІ. Він підписав останній. Бо нібито й сам був неабияким любителем юних фрейлін.
3 
1
Комментарии