Із 15 січня 2010 року Україна зобов"язана приймати нелегалів із Євросоюзу, якщо вони потрапили туди через нашу країну. Експерти підрахували - це буде по 150-200 тис. щороку.
Договір про реадмісію Верховна Рада ратифікувала торік 15 січня. Очікували в обмін на це отримати угоду про спрощення візового режиму з країнами ЄС. Однак для пересічних громадян ситуація з візами не покращилася. Навпаки, ще однією "новацією" виявилося запровадження збору біометричних даних. Натомість українські чиновники з дипломатичними паспортами тепер їздять до країн Європейського Союзу без оформлення візи.
В Україні діють два "відстійники" тимчасового утримання нелегалів: у селах Розсудові Ріпкинського району Чернігівської області та в Журавичах Ківерцівського району Волині. Тут можуть розміститися 375 осіб.
Організація Об"єднаних Націй 2006 року зарахувала Україну до п"ятірки країн із найбільшою кількістю мігрантів. Тоді в нашій країні нібито їх перебувало 6,947 млн.
Посеред лісу - три п"ятиповерхівки з розбитими вікнами, школа і казарма. Це колишнє військове містечко Розсудів-1 у Ріпкинському районі неподалік від білоруського кордону. За сотню кілометрів на схід - і російський.
Торік у липні тут відкрили пункт тимчасового утримання нелегальних мігрантів. Адміністрація облаштувалася у школі, у триповерховій казармі організували гуртожиток для порушників кордону - 220 чоловіків і 25 жінок. Нині тут 85 нелегалів, з них - четверо жінок, зокрема двоє з дітьми.
Подвійний 3-метровий залізний паркан, сигналізація, відеокамери, озброєні охоронці - все як у тюрмі. На спортмайданчику зо 20 темношкірих чоловіків грають у волейбол. Помічають журналістів та одразу припиняють гру, щось гукають по-своєму, посвистують.
- Вони тут по півроку без жінок. Не звертайте уваги. По десять разів ходять у медпункт перевірятися, бо там гарна медсестра-блондинка, - зауважує охоронець.
Директор пункту Євген Салуян, 43 роки, зустрічає нас із кількома охоронцями і двома перекладачами з англійської та пушту, тобто афганської. Веде до колишньої казарми. Там - душова, пральня, медпункт, а ще їдальня. У кабінеті для перекладачів - два десятки книжок різними мовами. Начальник називає це "невеликою бібліотекою". Троє з тутешніх нелегалів - неписьменні, ставлять хрестики замість підпису.
По десять разів ходять у медпункт перевірятися, бо там гарна медсестра-блондинка
На другому поверсі - кімнати зі стійким запахом поту. Живуть по двоє, а в більш просторих - до п"яти осіб.
- От бачите, тут все в ідеальному порядку. У чеських і австрійських пунктах був, там усі стіни розмальовані голими жінками, - каже Салуян.
У вітальні - десяток столів та стільців, прикручених до підлоги, телевізор. Кілька чоловіків сперечаються, який канал дивитися.
Салуян сідає з одним із індусів грати в шашки:
- Ніяк не можу його обіграти! У нього тут часу неміряно, тож усі ходи й виходи в цій грі знає.
Починаємо розмову з нелегалами.
- Так вони і скажуть вам правду. Завчать якусь байку та весь час її повторюють, - попереджають охоронці.
Азіз Дарвиш, 19 років, Афганістан, перекладач, розмовляє англійською:
- Я працював перекладачем в американській військовій компанії Blackwater USA. Під час однієї з наших операцій захоплення наркоторговців мене впізнав заарештований. Виявилося, що він був моїм сусідом. Упродовж трьох місяців отримував листи з погрозами. Поліція нічим не допомогла. Потім брата знайшли мертвим. Він повертався з роботи, працював касиром у банку. Батьки сказали: їдь куди-небудь, бо не хочемо, щоб ти загинув.
Про Україну нічого не знаю. Але старший брат, який живе в Лондоні, казав, що це - безпечна країна. Тут не рвуться снаряди й не вбивають просто так.
Фасиль Шахсад, 24 роки, Пакистан, інженер-електрик:
- Прилетів літаком. У Борисполі телефонував другові. До мене підійшли якісь чоловіки, показали посвідчення. Забрали документи і гроші, сказали, що зареєструють.
У Пакистані залишився батько.
Я не хочу додому і в Європу теж. Їхав спеціально в Україну, не через Росію, як усі. Вашого президента всі знають, його часто показують по телевізору. Його звати Путін.
Мені казали друзі, що в Україні можна вільно пересуватися навіть без паспорта, тут ніхто тебе не чіпатиме. На дорогу витратив сім тисяч доларів.
Діловар Сатархан, 32 роки, Афганістан, освіти немає, розмовляє російською:
- Був проїздом в Україні. Дружина і 5-річний син мене чекають у Німеччині. Я приїхав у джинсах і шкіряній куртці. Мав пристойний вигляд. Не знаю, чого мене зупинила міліція. При мені були гроші й золота обручка. Усе залишилося в соціального працівника в пункті.
Тут красиві легкодоступні жінки. Ще в Луганську майже всі шахти закрили - от і все, що знаю про Україну. Вивчив слова "я тебе кохаю" і "дякую". Місцевим жінкам подобається, коли їм таке кажуть. Інше можна й російською пояснити.
Рашад Юзов, 28 років, Гана, сантехнік, розмовляє англійською:
- В Африці маю дружину й двох синів - 7-місячного і 2-річного. Їхав у Німеччину, там живуть мої троюрідні брати. Думав влаштуватися на роботу, а потім забрати родину. В Африці, щоб нормально жити, треба 500 євро на місяць. Але знайти роботу, на якій платять бодай 50-100 доларів, дуже важко. Тільки візит до лікаря обходиться у 100 доларів. Із собою, крім Корану та грошей, нічого не брав. У Житомирі мене затримали прикордонники, сказали, що я терорист. Про Україну чув, що тут так само сутужно, як і в Африці. Чотири місяці пробув у Москві, уже третій - тут. З Африки до України витратив 10 тисяч доларів.
Майк Петер, 24 роки, Ямайка, освіти немає, розмовляє англійською:
- Спочатку жив з матір"ю на Ямайці. А останнім часом переїхав у Нігерію до батька, який очолює тамтешню релігійну громаду. Батько дуже старий. Коли помре, то я маю посісти його місце. Я християнин. А в їхньому племені - різні ритуали замовляння духів, приносять людей у жертву. Це суперечить моїй вірі. Я виїхав у Росію, щоб мене не вбили за відмову очолити громаду.
У Москві прожив півроку, але там дуже дорого. Хочу тут завести родину, але про Україну нічого не знаю. Переїзд з Африки сюди обійшовся мені в 14 тисяч доларів. Маю ще втричі більше на зберіганні в соцпрацівника цього пункту.
ЦИТАТИ
"Збільшення числа нелегалів може призвести до створення етнічних кварталів, зростання злочинності, поширення хвороб, збільшення рівня расизму і ксенофобії"
Віктор Чумак, директор програм політичного аналізу і безпеки Міжнародного центру перспективних досліджень
"За те, що ми хотіли прогнутися перед Європою, Євросоюз показав Україні, вибачте, сідниці! ЄС зміцнює свої кордони, перспективи входження України до Євросоюзу відсунув, безвізового режиму як не було, так і немає. Тож на яких підставах Україна утримуватиме нелегалів, які прямують до Європи?"
Геннадій Москаль, начальник кримської міліції, автор проекту закону про денонсацію угоди про реадмісію з ЄС
3 
1
Комментарии