У Новій Зеландії збираються захищати місцеву фауну від котів
Економіст і бізнесмен із Нової Зеландії Гарет Морґан закликає співвітчизників не розводити вдома котів. Каже, що вони винищили в країні дев'ять видів рідкісних птахів і ще 33 види – на межі зникнення.
Минулого тижня Морґан створив сайт Cats To Go. На ньому розмістив інформацію про небезпеку, що йде від котів. Називає їх садистами й природженими вбивцями, які знищують дику природу. Закликав господарів тримати улюбленців у приміщенні цілодобово. Пропонує вішати кожному коту на шию дзвіночок, щоб власники могли стежити за ним.
Частина екологів заперечують тезу Морґана. Кажуть, завдяки котам з'являються тисячі птахів, адже ці домашні улюбленці знищують сотні дрібних гризунів, що крадуть пташині яйця.
Щонайменше 48 відсотків сімей у Новій Зеландії мають принаймні одного кота, за даними місцевої компанії Animal Council found. Це один із найвищих показників у світі. Загалом у країні їх живе близько 1,4 мільйона
Фінн МАКГРАЙ, 36 років, ветеринар, Роторуа:
– Для нас така ініціатива досить важлива, хоч для решти світу виглядає смішною. У містах птахи не можуть нормально вити гнізда, бо коти їдять пташенят. А кожен власник вважає, що саме його тварина не шкодить і не полює.
Ми попросили мерію заохотити людей брати котів із притулку, а не з розплідника. Наші тварини кастровані, привчені до спеціального харчування. З ними не має виникнути особливих проблем. Якщо ініціативу Морґана підтримають законодавчо, Нова Зеландія стане першою країною, де власники котів матимуть зобов'язання. Якщо господарів собак примусили дотримуватися правил, то це вдасться і з котами.
Лілі КАРТЕР, 54 роки, еколог, Веллінґтон:
– Прихід європейців у Нову Зеландію означав крах її екосистеми. Вони привезли свійських тварин, хижаків, паразитів, шкідників, не уявляючи про наслідки. Зараз маємо близько чотирьох десятків видів знищених і кілька десятків – на межі вимирання. Якщо хочемо зберегти цей унікальний світ, нам треба максимально позбуватися всіх завезених тварин, що сприймають цю землю як можливість для полювання. Нам удалося врегулювати популяції свійських тварин, але зараз треба бити на сполох через загрозу, якою стали коти.
Велика проблема в тому, що більшість новозеландської фауни не виробила достатніх інстинктів самозбереження. Папуги й місцеві птахи самі лізуть до рук, випрошуючи їжу. Вони досі не сприймають котів як природних ворогів, тому ті душать дорослих птахів і розорюють гнізда. А коти добре зберігають свої інстинкти полювання, бо у новозеландців заведено випускати їх гуляти. Ті тварини, що живуть винятково в будинках і їдять спеціальні корми, у третьому поколінні майже втрачають навички й бажання ловити птахів чи гризунів. Це залежить і від породи, але "одомашнення" значною мірою розв'язало би проблему. Я розумію, що не можна вимагати приспати всіх котів, однак їхню популяцію слід регулювати у бік зменшення. Зараз двоє моїх колег завершують наукові дослідження про те, що буде, якщо звести кількість котів до мінімуму. Виглядає, що обійдеться без значних негативних наслідків.
Матара ХЕЙ, 47 років, домогосподарка, Данідін:
– Нашому Фреді уже 16 років. Досі кілька разів на місяць маємо платити штраф за те, що він зловив якусь пташку в парку. Фреді перекушує їм горло, а тоді тягне до нас додому. Його вже впізнають спеціалісти з екологічного контролю. Я і без записів із камер спостережень знаю, що це – мій шибеник. Коли вперше розорив гніздо маленьких страусів ківі, ми заплатили штраф 75 новозеландських доларів (майже 500 грн. – "Країна"). За кожного наступного ківі платимо по 35 доларів.
Найбільше мали проблем, коли Фреді вбив сусідського папугу. Заліз у будинок, відчинив клітку і перекусив горло молодому жако. Папуга знав 150 слів і три пісні. Сусіди виставили вимогу заплатити 1500 доларів і заборонили Фреді з'являтися на їхньому подвір'ї. Того року ми не поїхали відпочивати в Індію, а на Фреді одягли ошийник з електрошоком. На четвертий день він повернувся без нього.
Торік у вересні нас змусили каструвати Фреді. Це трохи допомогло, бо він розжирів. Зараз не може вправно лазити по деревах і в дупла до папуг. Ветеринарна служба вчепила йому у вухо електронний чип. Тепер Фреді сидить цілими днями на веранді й гріється. Убиває птаха тільки якщо той підлітає надто близько.
Віктор ПАРК, 29 років, будівельник, Гамільтон:
– Взяли з дружиною кицьку з притулку. Вона стерилізована, їсть тільки спеціальні паштети. Ніколи не мали з нею проблем. Кілька разів у будинок залітали пташки, але Кітті їх більше боялася, ніж вони її. Я вірю екологам, що коти можуть загрожувати птахам, але не уявляю, що вони зможуть із цим вдіяти. У нас на вулиці божевільна бабця має близько 30 котів. Ветеринарна служба кілька разів забирала їх, але жінка все одно десь набирає кошенят. Вони постійно голодні, залазять у чужі будинки, полюють на птахів. Давати спеціальні корми не хоче, Каже, що від них тварини жиріють. Стерилізувати кицьок – також, бо це протиприродно. До неї вже 14 разів приїжджав ветеринарний контроль.
Ліндон ХАРТНЕЛЛ, 67 років, пенсіонер, Гавера:
– У мене п'ятеро котів і дві кішки. Усі живуть у будинку. Раніше випускав їх на вулицю побігати, але після того, як сусіди завели великого пса, тримаю в будинку. Позбутися котів – безглузда ідея. Достатньо їх просто не випускати на вулицю, а на диких, у крайньому разі, можна поставити капкани.
Аманда БЕЛЛАМІ, 24 роки, манікюрниця, Крайстчерч:
– У мене в квартирі жила кішка Міа, яку подарували друзі. За півроку віддала її батькам, бо не могла терпіти котячого запаху. Вони мають великий будинок, там для кішки воля. Бігає, грається у дворі. Інколи ловить мишей чи влаштовує засідки на пташок. Але ще жодної не зловила. Я проти заборони на кішок. Вони повинні жити у приватних будинках і мати можливість багато гуляти на свіжому повітрі. Інакше це буде знущання над тваринами.
594 австралійські долари на рік витрачають новозеландці на утримання одного кота. Такі дані надає Australian Companion Animal Council. Більшість витрат ідуть на їжу й ветеринарів, найменше – на туалет і котячі іграшки
Комментарии