"Зліг остаточно у 25 років"

 

У харківського рок-музиканта 44-річного Олександра Чернецького костеніють суглоби. Останні 10 років він живе у Санкт-Петербурзі в Росії.

— Мені важко згинатися і присідати, — Олександр виходить на ґанок перед концертом свого гурту "Разные люди" у столичному клубі "Прайм". — На хворобу Бехтерєва занедужав у школі. У дев"ятому класі почало тягнути ногу, потім — спину. Миколу Островського, який написав "Як гартувалася сталь", така хвороба до сліпоти довела.

Спирається на ціпок, затягується "Мальборо".

— Раніше з однокласниками у футбол грав за будь-якої погоди. Коли йшов сніг чи дощ, на ноги вдягали целофанові кульки. Після школи олімпійського резерву мене послали в спортінтернат, який закінчував Володимир Безсонов. Але я відмовився. Хотів стати медиком, щоб себе вилікувати. Вступав 1983-го в Полтавський медінститут. За день до іспитів абітурієнтів зібрали у великій аудиторії. Тим, хто уміє співати чи танцювати, обіцяли пільги. Згадав, як бачив у Харкові біля танкового заводу Малишева ешелони Т-80, які йшли на Афганістан. Вийшов і заспівав свою пісню "Мой друг вчера вернулся из Афгана". Підійшов чоловік, попросив переписати слова. Наступного дня я з біології "двійку" отримав, хоча написав на "четвірку". Через півроку прийшла повістка в міліцію. Двоє у "піджаках" допитували, звідки друг, про якого пісню написав, де живе. Казали, що знають мого батька, що у нього чиста біографія, а я його зганьбив. Через мене батька не взяли працювати на секретний завод. Він був пожежником, майором у відставці, з абсолютно чистою анкетою.

Спирається на ціпок, коли підіймається сходами.

— Зліг остаточно у 25 років. Зробили операцію, поставили важкий металічний протез 1940-х. Я щойно одружився, а лікарі наказали лежати дев"ять місяців у ліжку на спині. Вставати заборонили, доки протез не обросте кісткою. Лежачи на дивані, писав пісні. Коли наважився альбом записати в Москві, "швидкою" привозили мене в аеропорт, потім — з Московського аеропорту в студію "Останкіно".

"Наш тато нас кинув, ми з мамою надсилаємо вам лише карбованець"

1991-го в Олександра почала гноїтися нога.

— Під час операції інфекцію занесли. Тоді ж до Харкова приїхали "ВВ" зі своїм французьким другом Жуелем Бастіме. Прийшли до мене, пили горілку. Француз каже: "У нас рокери роблять стадіонні концерти й усі зароблені гроші віддають товаришу, який захворів". Ми теж провели концерт в залі "Україна". Назбирали трохи грошей, але їх украли організатори.

Музиканти Юрій Шевчук, Андрій Макаревич і Олександр Градський зняли ролик "Наш брат захворів". Після цього Чернецький почав отримувати грошові перекази.

— Хлопчик якийсь написав: "Наш тато нас кинув, ми з мамою надсилаємо вам лише карбованець". Троє ортопедів із Пітера приїхали у Харків, зробили експериментальний легкий протез із пористого космічного титану. На роботу ніхто не брав. Отримував від держави пенсію 10 доларів як інвалід першої групи. Поїхав до друзів у Пітер. З дружиною Інною робили підвісні потолки: я клей варив, Інка клеїла. За це мали 20 рублів на день. Коли випадало концерт відіграти, платили 300 рублів. Так потроху став на ноги. Зараз у моїй групі грає барабанщик Михайло Нефьодов. Перейшов з групи "Аліса", в якій він із Кінчевим був 20 років. Андрій Васильєв і Вадим Курильов пішли до мене в групу від Юрія Шевчука. Дружина Інна працює менеджером "Разных людей"— вона завжди поруч. Донька Соня вчиться в Пітері в школі, влітку їздить до бабусі. Шість соток дача у нас залишилася в Зеленому Гаю. Це 30 хвилин електричкою від Харкова.

×