Загугліть це! Українські митці нарощують вікіпедійні "м'язи"

Роботи ще багато, проте тенденція є позитивною

Ми живемо в часи, коли будь-яка інформація перевіряється та уточнюється блискавично швидко. Носії всесвітніх знань – у кожного в кишені й підключені до інтернету. Пошукові системи видають відповіді протягом секунд.

Наявність статті про результат пошуку на сторінках вільної енциклопедії "Вікіпедія" автоматично підтягує її як результат пошуку у першу чергу.

Чому це так і як цим користуються театри?

Все максимально просто. Умовно кажучи, якщо раніше до перших результатів пошуку потрапляли сторінки з максимальним згадуванням запиту (smm-ники тоді ключові слова писали десятками на кожній сторінці сайтів), то наразі у пріоритеті рейтинг надійності джерел. І пошуковою системою Google "Вікіпедія" такою визнається. Звісно, з розумінням того, що ресурс далеко не завжди можна вважати захищеним від маніпуляцій.

Проте, якщо не вдаватися в питання надійності, авторитетності тощо, можна поглянути на "Вікіпедію" як на джерело базової інформації. Щонайменше, саме так робить у своїх дослідженнях інтернет-ресурс "Театральна риболовля", який займається детальним моніторингом театрального сегменту сьомий рік поспіль.

Забігаючи наперед, констатую, що сегмент театру, безсумнівно, зростає в темпах, умовно співставних з ростом українського сегменту "Вікіпедії", який 30 січня відзначає свій 19-й рік народження. Лише уявіть: відносно нещодавно такого джерела взагалі не існувало, а сьогодні – чи не найбільший майданчик про все на світі всіма мовами світу.

Тож, щоби не бути марнослівним – одразу до прикладів! Перші персональні сторінки про людей театру України датовані 2004 роком. Можливо, знайду когось ще більш раннього, але на сьогодні такою сторінкою вважаю статтю про київську режисерку Ірину Молостову, яка була створена 30 січні 2004-го. Всього ж зібрав відомості про 7 сторінок того року "народження". 2005-го було розпочато роботу над статтею про народну артистку Галину Яблонську (цьогоріч відмітила 95-річний ювілей). Роки 2005-2006 характеризуються появою 5-6 персональних сторінок. Ситуація стає проривною у 2007-2008-х, коли кількість таких статей сягає по два десятка на рік (Віталій Малахов, Лариса Кадирова, Ірма Вітовська, Михайло Мельник). 2009-го рахунок йде на півсотні (Володимир Кучинський, Павло Ар'є, Сергій Проскурня). Період 2010-2016 – пара-тройка десятків, а з 2017-го мовний сегмент виходить на рівень полусотні на рік. І якщо перші роки характеризуються домінантою легенд минулого, або "живих легенд", то ближче до сьогоднішнього часу все більше створених статей висвітлюють персони молодого, актуального театру – статті про Дмитра Вівчарюка, Галину Баранкевич, Романа Халаїмова та багатьох інших з'явилися протягом 2022 року.

Це що стосується кількісних показників.

Але не менш важливими є якісні. Тут все набагато скромніше, адже 95% персональних сторінок про людей театру України не перевищують обсяг у 50 тис. знаків. А виходячи з того, що основний масив – це зазвичай простий перелік зіграних ролей – виходить, що й не статті то взагалі, а скоріше заготовки. Для прикладу можемо порівняти сторінки двох режисерів. Володимир Борисюк, який раптово пішов у засвіти 19 січня 2023-го й сторінка про якого з'явилася вже посмертно – це плюс-мінус повний перелік режисерських здобутків плюс базові біографічні відомості. Обсяг статті – 37 тис. знаків. І порівняймо сторінку головного режисера Київського Національного драматичного театру ім. Івана Франка Дмитра Богомазова, де згадано лише про 6 із 46 постановок, десяток відзнак та написано кілька абзаців з переліками драматургів, до творчості яких він звертався. Загальний обсяг – 10 тис. знаків.

Статей, ширших за творчий доробок, так само можна знайти. За іронією, чи не всі вони про режисерів – Раду Поклітару, Людмила Колосович, Євген Лавренчук. Жодна донині не входить до категорії вибраних статей "Вікіпедії", а значить, запас міцності з доопрацювань – не менший за виклики, що стоять перед усім україномовним розділом.

Забігаючи на перспективу, варто також сказати про представленність українського театру у інших мовних сегментах. На сьогодні другим за наявністю статей про наших акторів та режисерів є російський сегмент – у пропорції 1:3. Пропорція англомовного сегменту – 1:10, тобто лише один з українських митців з десятку, про якого є сторінка українською, представлений англійською. Якісні показники підбивати ще дуже зарано.

Проте тенденція є позитивною, й вікіпедійні "м'язи" митці набирають.

Спеціально для Gazeta.ua