Більшість росіян надалі підтримують війну

Але подивимося, чи встоїть цей провоєнний консенсус, коли Кремль буде змушений вербувати молодиків із Москви та Санкт-Петербурга

Останні дані опитувань у Росії показують, що суспільна підтримка вторгнення в Україну залишається високою, незважаючи на вищі, ніж очікувалося, втрати та масові звинувачення у військових злочинах, — пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.

Опитування, проведене наприкінці травня єдиною незалежною соціологічною службою "Левада-центр", яка ще залишилася в Росії, показало, що 77% росіян підтримують війну. Це невеликий ріст, порівняно з відповідним показником за квітень, коли 74% респондентів висловилися за вторгнення.

Було багато припущень щодо масштабів підтримки Росією війни в Україні. Водночас критики ставили під сумнів достовірність численних пов'язаних із урядом опитувань, що свідчать про високий рівень підтримки. Хоча будь-яка спроба точно оцінити громадську думку в умовах диктатури, як відомо, є важкою, останні дані "Левада-центру", ймовірно, є найбільш достовірним індикатором суспільного ставлення до війни.

У той час як молодші росіяни з меншою ймовірністю підтримують вторгнення, опитування виявило комфортну більшість, яка за війну в кожній віковій групі. Свою підтримку висловили 60% респондентів віком від 18 до 24 років, а у віковій групі від 55 років ця цифра зросла до 83%. На швидку перемогу розраховувати не доводиться. Майже половина респондентів — 44% — прогнозують, що війна затягнеться як мінімум ще на півроку.

Ці цифри — погана новина для тих, хто сподівається побачити негативну реакцію всередині Росії, оскільки війна в Україні затягується, а витрати стають дедалі очевиднішими для простих росіян. Навпаки, невелике зростання підтримки з квітня свідчить, що більшість росіян сприйняли сьогоднішні умови воєнного часу як нову норму та значною мірою підтримують офіційну версію подій Кремля.

З початку бойових дій путінський режим старанно працював над тим, щоб контролювати внутрішнє сприйняття конфлікту, який він евфемістично називає "спеціальною військовою операцією". У перші дні війни ухвалили новий драконівський закон, який передбачає жорсткі покарання за будь-яке висвітлення у ЗМІ, що відхиляється від офіційного наративу Кремля, а будь-які спроби проведення антивоєнних протестів безжально зупинялися.

Поки запобіжні кроки Кремля виявилися дуже ефективними. За перші три місяці бойових дій в Україні ніде у Росії не було великих антивоєнних мітингів. Натомість ті, хто виступав проти вторгнення, переважно воліли мовчати чи покинули країну.

Незважаючи на численні закулісні повідомлення про занепокоєння, режим теж надалі твердо підтримує війну, і жоден із чільних діячів не намагається захистити свою репутацію, пішовши у відставку чи виступивши проти вторгнення. Ця відсутність відставок на високому рівні була ненавмисно наголошена на початку травня, коли російський дипломат середнього рангу Борис Бондарєв потрапив у заголовки світових газет, оголосивши про рішення піти у відставку через війну.

Єдина область, де опір війні стає дедалі очевиднішим, — самі російські військові. З моменту початку бойових дій наприкінці лютого значна кількість російських військових відмовилися воювати в Україні або покинули свої частини та дезертирували.

Хоча точна кількість росіян, які відмовилися виконувати накази, залишається в найсуворішому секреті, один відомий інцидент призвів до звільнення 115 військових Національної гвардії Росії після того, як вони відмовилися воювати в Україні. Тим часом, адвокат, який представляє росіян, які не бажають брати участь у вторгненні, заявив, що з ним зв'язалися понад тисячу солдатів.

Падіння морального духу в путінських збройних силах тепер може бути найбільшою загрозою військовим зусиллям Росії. У той час як підконтрольні Кремлю російські ЗМІ можуть нескінченно приховувати справжній характер війни, ті, хто перебуває на передовій, знають реальність втрат РФ і чудово обізнані про звірства проти мирного населення України. Оскільки все більше солдатів прагнуть втекти з української м'ясорубки, Путін стикається з проблемами пошуку достатньої кількості військ, щоб підтримати вторгнення, не зробивши політично ризикованого кроку оголосити загальну мобілізацію.

Є ознаки, що Кремль починає стикатися з кадровими проблемами. Недавні зміни в законодавстві скасувало вікові обмеження для російських солдатів, явно прагнучи поповнити порожні ряди за рахунок найму чоловіків віком понад 40 років. Режим також покладався на солдатів з етнічних меншин з багатьох найбідніших регіонів Росії, а також на призовників із окупованої РФ східної України. Якщо зростаючі втрати і дезертирство змусять Кремль завербувати тисячі молодих росіян із Москви і Санкт-Петербурга, нинішній провоєнний консенсус може не встояти.

Переклад Gazeta.ua