Пора забрати у Путіна інформаційну зброю

Пам'ятка для міжнародних ЗМІ: Росія уже вторглася в Україну

Однією з найгірших рис останнього нарощування російських військових сил на кордонах з Україною стало те, що в міжнародних заголовках з'являлися численні варіації одного й того ж здавалося б простого запитання: чи вторгнеться Путін в Україну?

Я дуже сумніваюся, що хтось із авторів цих заголовків є таємним російським імперіалістом чи отримує гроші від Кремля. Навіть якщо так – питання, яке вони ставлять, вводить глибоко в оману і служить для підкреслення смертельно ефективної тактики дезінформації Москви, – пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.

Насправді, звісно, ​​Росія вже вторглася в Україну.

Сам Путін відкрито визнав, що наказав вторгнутися в Крим у лютому 2014 року. А дедалі більш абсурдні заперечення Кремля не змогли приховати його подальшого вторгненню на схід України. Справді, поки світові ЗМІ обговорюють, чи Путін може напасти на Україну, війна, яку він розпочав у 2014 році, триває, а 7% території країни вже під російською окупацією.

Проте, як переконливо показала нинішня криза, багато міжнародних новинних агентств все ще не впевнені, як саме назвати війну в Україні, і далі не хочуть однозначно ідентифікувати Росію як агресора. Натомість у висвітленні переважають евфемізми і розпливчасті терміни, через які аудиторія не розуміє всього рівня відповідальності Росії за конфлікт.

Це не випадково. Навпаки, обман від початку грав центральну роль у війні Путіна проти України. Від початку бойових дій у лютому 2014 року Москва намагалася замаскувати свою агресію, використовуючи гібридну суміш заперечення, звичайних військ без знаків розрізнення, найманців та місцевих колабораціоністів. Водночас, вона зображала війну виключно як внутрішню українську справу.

Кремль продовжує політику зухвалого заперечення, попри незаперечні докази причетності Москви. Російські солдати потрапляли в полон в Україні, і російська військова техніка на окупованому сході є частим явищем. Між тим, міжнародне розслідування катастрофи в липні 2014 року рейсу MH-17 над східною Україною виявило сховище компрометуючих деталей, які ведуть безпосередньо до Збройних сил Росії.

Недавно російські громадяни, які обіймали керівні посади на ранніх етапах війни, надали з перших рук викривальні звіти про напад під керівництвом Москви. Олександр Бородай, який відтоді став депутатом від путінської партії "Єдина Росія", підтвердив, що у серпні 2014 року його змінив місцевий номінальний голова на посаді прем'єр-міністра так званої ДНР спеціально для того, щоб обдурити навколишній світ. І світ повірив кремлівській пропаганді про "українську громадянську війну".

Хоча мало хто повністю вірить у брехню Росії, проте вона послужила ряду важливих цілей для Кремля. Офіційно заперечуючи свою причетність до війни, і твердо утримуючи конфлікт у межах сірої зони, Москва змогла знизити міжнародну реакцію, і значно послабити економічні та геополітичні втрати, з якими, інакше, могла б зіткнутися у відповідь на більш традиційну війну.

Повне заперечення Кремля також дозволило Росії брати участь у місіях міжнародних спостерігачів у зоні конфлікту, зображуючи з себе на дипломатичній арені потенційного посередника, а не активного учасника. Це мало катастрофічні наслідки для зусиль припинення бойових дій і робить практично неможливим досягнення сталого врегулювання конфлікту. Як укласти мир із країною, яка відмовляється визнати, що вона веде війну?

Наразі Путін загрожує не вторгненням в Україну, а радше ескалацією конфлікту, який триває з лютого 2014 року. Те, що про це слід додатково розповідати після майже восьми років російської агресії, говорить нам усе, що слід знати. Це успіх інформаційної війни Кремля у спотворенні міжнародного сприйняття конфлікту.

Використання Росією дезінформації як зброї має спричинити серйозну переоцінку цінностей у редакціях новин по світу. Занадто часто в міжнародному висвітленні українського конфлікту об'єктивність ставиться вище за правду, і в кожному матеріалі некритично цитується очевидна російська брехня в ім'я журналістського балансу думок. Наміри учасників, можливо, цілком шляхетні, але їхні зусилля мимоволі сприяли подальшій агресії Росії проти України.

З огляду на те, що над континентом нависла перспектива великої європейської війни, це слід змінити. Найближчими тижнями міжнародні ЗМІ можуть зробити значний внесок у справу миру, відмовившись від двозначності і точно описавши поточну загрозу вторгнення як частину значно масштабнішої війни Росії проти України. Майже через вісім років після початку вторгнення Путіна, пора роззброїти його інформаційну зброю.

Переклад Gazeta.ua