Незалежність, окупована олігархами

Побудова країни для людей, а не для купки олігархів та їхніх найманців – виклик, співмірний з російською агресією

Частину України восьмий рік захоплено Росією, однак всю її давно вже окупував український олігархат. Ми можемо гарно й натхненно відсвяткувати 30-річчя незалежності, та шансів на побудову сучасної держави в умовах цієї окупації в нас немає.

Олігархічний гніт уже призвів до десятиліть буксування в розвитку. Саме він унеможливив такий проєвропейський шлях України, який пройшли пострадянські балтійські держави або наші безпосередні західні сусіди.

Ахметов, Пінчук, Коломойський, Порошенко, Фірташ та інші – фактичні власники України вже понад два десятиліття. Їхнім безумовним пріоритетом був і залишається бізнес та зростання статків, а не інтереси держави й суспільства.

Олігархічна система примітивна й очевидна, однак для них вона ефективна.

Олігархи проводять на державні посади, у парламент та місцеві ради своїх людей, контролюючи законодавчий процес та ухвалення виконавчих рішень. Вони були близькими або мали вплив на усіх президентів – окрім хіба що Кравчука, за президентства якого олігархат ще не сформувався. Один із олігархів навіть сам примудрився стати президентом.

Під час кожних виборів вони вправно заганяли українців у потрібні ворота завдяки прилаштованим для цього законодавчим нормам, задіянню потужних медіаресурсів та високооплачуваних політтехнологів.

Олігархам вигідні корупція і корумпованість політиків та чиновників - це одна з необхідних умов для того, аби успішно доїти державу. Коштів на хабарі задля вирішення питань у них ніколи не бракувало.

Україна потрібна їм слабкою та нереформованою - олігархи ненавидять проєвропейські реформи. Адже це руйнує основи їхнього "бізнесу", заснованого на використанні державних інституцій та ресурсів задля власного збагачення. Недаремно політики на службі в олігархів та їхні медіа з готовністю роздмухують міфи про "зовнішнє управління" - щойно намічаються якісь невигідні олігархам зміни чи реформи за європейським зразком.

Олігархи завжди були договороздатними з Кремлем.

Дешевий російський газ для свого бізнесу, наявність активів у Росії, преференції для експорту туди – усе це та інше значною мірою визначало зовнішню політику України протягом багатьох років. Заради власної вигоди олігархат був не проти поступатися державним суверенітетом – в обмін на гарантії подальшого збагачення й експлуатації країни. Значною мірою через інтереси олігархів ми не відійшли на безпечну від ворожої Росії відстань до 2014-го, і маємо нині війну та жертви.

Побудова країни для людей, а не для купки олігархів та їхніх найманців – виклик, співмірний з російською агресією. Адже в обох випадках йдеться про незалежність.

Анатолій Марциновський, для Gazeta.ua