Урок нашої війни. Чому демократії пасують перед автократіями
Росія, Північна Корея та Іран разом генерують десь 3% світового ВВП, тоді як одні лише США - близько 25%
Демократії, нехай якими економічно могутніми вони є, стають або тяжіють до того, аби стати аморфними, розконцентрованими та безпорадними, коли йдеться про потребу захищатися від значно слабших, але агресивних мілітаризовних автократій.
З одного боку дозоване, обережне, зазвичай із запізненням надання необхідних озброєнь - з іншого боку Іран та Північна Корея допомагають агресору чітко, багато та завзято
Це урок нашого часу. Американці погрузли у внутрішніх чварах, у Євросоюзі досі не здатні (хоча мають можливості) поставити на місце Орбана чи визначитися, нарешті, з постачанням Україні сумнозвісного вже (бо довго лише на словах та гаслах) мільйона снарядів. З одного боку дозоване, обережне, зазвичай із запізненням надання необхідних озброєнь - з боку іншого Іран та Північна Корея допомагають агресору чітко, багато та завзято.
Навіяно повідомленннями про чергову величезну партію зброї, що надійшла Москві від Пхеньяна. Та й військово-транспортні літаки з Ірану приземляються в росії регулярно.
Росія, Північна Корея та Іран разом генерують десь 3% світового ВВП, тоді як одні лише США - близько 25%. Німеччина, Франція, Британія - кожна з них економічно могутніша, ніж три країни вісі зла разом. Але снарядів та іншого бракує Україні. Яка, згідно з усталеною вже західною риторикою, захищає весь демократичний світ.
