Як би міг закінчитися бій між Кличком-молодшим та Льюїсом

Вирішальний чинник – тренер Емануель Стюард

Британська телекомпанія BT Sports провела опитування на тему хто кого: Володимир Кличко чи Леннокс Льюїс. Природно, переважна більшість опитаних, а ними були здебільшого британські чемпіони, віддали перемогу співвітчизникові. А якщо розглянути бій в реальній площині - саме тоді, коли боксери могли реально зустрітися, враховуючи різні нюанси?

І хоча британець та українець фактично є атлетами різних епох, чималий період - а саме 6,5 років - вони одночасно виступали на профі-ринзі. І протягом половини цього періоду реально мали шанс провести бій між собою.

"Одного Кличка я з'їм на сніданок, другого - на обід", - заявив на початку 2000-х Леннокс Льюїс на зйомках голівудського блокбастера "Одинадцять друзів Оушена". Тоді в одній зі сцен відбувся бій між Льюїсом і Кличком-молодшим. Віталій секундував Володимиру.

Вже в той час бій між британцем і українцями мав сенс. І хоча Льюїс володів трьома чемпіонськими титулами і вважався безперечним чемпіоном світу у надважкій вазі, брати Клички в різний час володіли четвертим за значимістю титулом у професійному боксі - WBO. Хоч тоді і не настільки значимим, як нині.

Леннокс Льюїс, олімпійський чемпіон-1988, звісно, більше приглядався до молодшого Кличка - теж олімпійського чемпіона-1996. Більш талановитого, обдарованого, технічного. Але судилося йому зустрітися з Віталієм, який у червні 2003-го вийшов на чемпіонський бій на короткому повідомленні, замінивши травмованого канадця Кірка Джонсона. Бій Віталій програв через травму, але в підсумку його кар'єра після цього тільки пішла вгору. А Льюїс покинув бокс.

Якими були б шанси Володимира Кличка виграти у Леннокса Льюїса тоді, коли міг відбутися їхній бій? А саме в період з 2001-го до 2003-го? Треба пригадати, яким був Володимир за керівництва німецького тренера Фріца Здунека. Молодий професіонал, який діяв на любительському багажі. Він застоювався на ногах, невиправдано часто вступав в обміни, некомфортно почувався на ближній та середній дистанції. І у клінчах. Функціональна та силова готовність вимагала бути кращою. А ще не надто міцне підборіддя і психологічна стійкість. Зрозуміло, що з таким резюме Володимир, який ще не був своєю піковою версією, мав мізерні шанси проти Леннокса Льюїса під керівництвом Емануеля Стюарда - впевненої, повністю сформованої бойової машини, варіативного, який вміє підлаштовуватись під будь-якого суперника, вносити корективи під час бою. Це якщо говорити про пікову версію британця.

Але не забуватимемо, що Льюїс - це боксер настрою, мотивації. Тривале домінування його розслабили, а перемоги переситили. Йому було непросто зберегти дисципліну, сфокусованість на тренуваннях, утримувати оптимальну вагу. Деколи він не зразу входив у бій, був повільний, лінивий і надто важкий. А ще Володимира він міг недооцінити і не підготуватись належним чином. Немотивованого і поганого готового функціонально Льюїса Володимир цілком міг перемогти навіть тоді.

Але це мав бути легкий на ногах Кличко, з безперервною роботою передньою рукою, який гостро працює з далекої дистанції і не дозволяє супернику прорватись на ближню та середню, готовий до його коронного правого аперкоту. Фактично, це мав бути Кличко у версії, близькій до тої, якою він став під орудою Емануеля Стюарда. Тому долю поєдинку могло вирішити те, в якому кутку під час бою був би легендарний американський тренер.

Василь Танкевич, для Gazeta.ua