У олімпійській поразці Хижняка винен не суддя, а він сам і тренери

Здивував заявою про намір залишитися в любителях

23 червня 2016-го Олександр Хижняк в Баку зустрівся у чвертьфіналі відбіркового турніру на Олімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро з білоруським боксером Михайлом Даугалявцем. Переможець цього бою отримував олімпійську ліцензію. Але 20-річний український проспект змарнував свій шанс в бою з далеко не видатним суперником, пройти якого було цілком до снаги.

Відтоді Хижняк тільки перемагав. За 5 років він виграв усі 62 поєдинки, став чемпіоном світу, Європи і Європейських ігор. Але його вражаюча переможна серія шокуюче перервалася у фіналі Олімпійських ігор в Токіо. Хижняк знову, як і п'ять років тому, програв один із найбільш ключових у кар'єрі поєдинків.

Сенсаційна поразка Хижняка у фіналі олімпійського турніру у вазі до 75 кг від бразильця Еберта Консейсау - один із найдраматичніших епізодів Олімпіади. І найтрагічніших для українських уболівальників.

Український середньоваговик впевнено виграв перші два раунди - на картках усіх п'ятьох суддів. І в заключному, третьому, йому вже нічого доводити не потрібно було. Треба було просто вистояти, "увімкнути" ноги, "засушити" бій, мінімізувати ризики і діяти максимально обережно. Але "Полтавський танк" був настільки заведеним і зарядженим, що з перших секунд знову попер вперед. Бразильцеві втрачати вже не було що, він прийняв "рубку" і не прогадав. В середині раунду його хльосткий лівий боковий у щелепу звалив на настил рингу фаворита бою і сколихнув весь боксерський світ. Хижняк майже одразу підвівся, але не міцно тримався на ногах і рефері, не розпочавши відлік, зупинив бій - нокаут. Спірний епізод, можливо, несправедливий, незаслужений і такий, що не відповідав логіці бою. Але поберегти здоров'я боксера - це те, чим керувався рефері. І йому зблизька було видніше, ніж з екранів телевізорів, в якому стані український боксер.

Багато хто називає удар Консейсау - lucky punch ("щасливий удар"). Дискусійно. Бразилець насправді протягом бою встиг "пристрілятися". У кінці другого раунду йому вдалося провести одразу три акцентовані удари, один з яких - аналогічний лівий боковий у щелепу. Олександр зі своїм залізним підборіддям тоді його витримав. Але пропущені удари під завісу цього раунду не стали для Хижняка "дзвіночком". Корективи не вніс ані він, ані його секунданти - тренер і батько Олександр Хижняк-старший і головний тренер чоловічої збірної Леонід Лоївський. Провина за поразку у фіналі великою мірою лежить на тренерах нашого боксера. Саме вони в перерві перед третім раундом зобов'язані були "притримати" боксера, заспокоїти і підказати, як тактично правильно довести бій до такої близької перемоги. Інша річ, чи дослухався б до їх порад боксер - таким накрученим і з гарячою головою він, здається, не був на жодному зі своїх попередніх боїв.

Неправильно списувати все на помилку рефері, нещасний випадок чи "щасливий удар". А таких пояснень причин поразки зараз чимало. І найгірше буде, якщо в них повірить сам боксер, не зробивши відповідних висновків і не внісши коректив у свій бокс. Зрештою, не внісши зміни у свій тренерський штаб. Треба констатувати, що перемоги Хижняку даються все важче. Він дуже спростив свій бокс, діє прямолінійно і виходить в ринг щоб зламати опонента, перебити його, а не перебоксувати. При цьому нехтує захистом, багато пропускаючи. Надто багато. Він забув про такий важливий елемент захисту, як маятник, яким раніше вміло користувався. І він, схоже, повірив, що його видатна "трималка" витримає усе.

Олександр Хижняк здивував заявою про те, що має намір залишитися в любительському боксі і таки здобути олімпійське "золото" - на Іграх-2024 в Парижі. Тоді йому буде 29. І переходити в професійний бокс у такому віці може бути занадто пізно.

Василь Танкевич, для Gazeta.ua