Влада формує не націю українців, а плем'я "какая разница"

Йде інформаційна війна

Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко вважає, що закон про мову ухвалювали під тиском президентської виборчої кампанії торік. Тому він не враховує різних точок зору. Про це міністр сказав в інтерв'ю "УП.Життя". Ткаченко заявив, що у законі залишили штрафи за невикористання української в побуті.

Закон не поширюється на мову приватного спілкування та релігійних обрядів. Зобов'язує володіти та спілкуватися в робочий час українською посадовців, працівників державних та комунальних підприємств, сфери обслуговування.

Проти українців йде свідома інформаційна війна спрямована на те, щоб закріплювати у головах шаблони про те, чого насправді немає. Таку інформвійну зокрема ведуть низка псевдоукраїнських телеканалів, спонсорованих з Росії. І Ткаченко, як міністр, має високий рівень впливу на громадян і це розуміє. Якщо свідомо говорить неправду, то підриває інформаційну безпеку держави. Поглиблює забобони у головах тих, кого вже заплутала російська пропаганда.

Через вкиди суспільство роз'ятрене. А міністр зверху ще це полірує.

Спостерігаю за тим, що обговорюють на телеефірах. Перегляд мовного закону намагаються продавати, щоб це мало схвальний відгук у частини суспільства. Втирають, що мовні квоти – "зло", хочуть законсервувати Україну у колоніальному стані і російська мова у цьому – один із найпотужніших інструментів для ворога Росії, щоб стискати україномовний простір.

Кремль не хоче бачити Україну, як незалежну, суверену державу, тож стикаємося з парадоксом, що у державі Україна нам треба доводити своє право на українське. Це нонсенс у будь-якій цивілізований державі.

У державі Україна нам треба доводити своє право на українське. Це нонсенс

Влада намагається формувати не націю українців, а плем'я "какая разница". Але серед громадян стає дедалі більше тих, кому різниця є, тому зміни закону вони не проведуть. РФ дуже сильно пручається будь-якій дерусифікації українців. Тому використовує різних гравців. Ткаченко може бути або корисним ідіотом, або тим, хто свідомо зробив такий вибір. І якщо говорити про загальну картину, то поки не видно якоїсь виразної культурної політики на рівні держави. Водночас бачимо роботу Українського інституту, Центру Довженка, квітнуть приватні ініціативи. Є активність як на українському, так і світовому ринку. Зрушення є, україномовний продукт починає повільно перемагати, зокрема у блогосфері. І люди цим займаються за копійки або взагалі безкоштовно. Це страшенно лякає тих, хто хоче нас тримати у парадигмі колонії.

Тетяна Микитенко, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Віктор Чумак Правник, колишній заступник генпрокурора
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Погода