Підсумки року. Росія програє - тактично і стратегічно

Минулого року Україні довелося воювати фактично на два фронти: з Росією, яка обрушила на наші мирні будинки всю міць своєї своєї люті, щоб заморозити і знищити. І проти США, які вперто штовхали українську владу до капітуляції. Але що вийшло в результаті?

Минулий, на жаль, поки не останній, рік широкомасштабної війни починався для України російською перевагою на фронті і кардинальною зміною політики США, фактично відкриттям ще одного фронту, який штовхав Україну до капітуляції, начебто для її ж блага.

Так здавалося. Можливо, хтось так і думав. А хтось, можливо, навіть будував на цьому стратегії. Але це виявилося ще наївнішим за російські розрахунки на капітуляцію України за три дні у лютому 2022 року.

Ситуація на фронті рік тому визначалася дефіцитом українських військ і накопиченням сил росіян для нових захоплень. РФ нарощувала виробництво далекобійних дронів, купувала північнокорейські боєприпаси і китайські комплекти збирання фронтових дронів із розрахунку тисяч і тисяч на добу війни. Російська авіація безкарно наближалася до фронту, щоб атакувати українські позиції і прифронтові міста десятками, а то й сотнями керованих бомб на добу.

На дипломатичному фронті минулий рік почався із шоку від зміни політики США. Шок, можливо, не був такий сильний, як пережитий Тайванем у 1970-ті, але викликав тимчасові дефіцити на фронті і створив відчутний політичний тиск. В Україні важко було зрозуміти, звідки в США на четвертому році провальної для РФ широкомасштабної війни береться цей дивний наратив про неминучу російську перемогу, яка начебто диктує неминучу українську капітуляцію.

І що з цього вийшло? Росія зуміла використати дефіцит українських військ, але ціною власного повернення до партизанщини, схожої на початок вторгнення у 2014 році - щоправда, тепер у значно більших обсягах і під інтенсивним прикриттям артилерії, дронів і КАБів замість корисних і безкорисних ідіотів десятилітньої давності. Вкрай затратні м'ясні штурми РФ змушена була змінити на менш затратні інфільтрації. Так, росіяни нарешті зуміли частково перезимувати у Покровську, але втратили залишки контролю в Куп'янську.

Україна ж наростила фронтову роботизовану логістику, цим та іншим знизивши ризики дефіциту військ. Росіяни під новий рік вже не могли набирати, попри всі резервні гроші, достатню кількість військ, щоб відновлювати фронтові втрати.

До того ж виявилося, що без піратського Starlink ані м'ясні штурми, ані інфільтрації не працюють. Наближається час, коли українська авіація заблокує використання російських КАБів, а умовні ERAM знищать російську логістику підвозу на фронт північнокорейських боєприпасів і китайських дронів. Тоді окупантам залишаться неприкрита партизанщина і колаборанти, яких на порядок менше, ніж було у 2014, коли росіяни здійснили свої найбільші територіальні захоплення.

У стратегічних ударах перевага росіян, яка починалася з перспективи застосування тисячі шахедів і сотень ракет на добу, протягом минулого року випарувалася. Українська "Павутина" переполовинила можливості росіян застосовувати ракети, навіть якщо вони ще були. Зенітні дрони зробили ціну російського нападу більшою за ціну оборони з 90% надійності. Власні крилаті ракети України почали знищувати російську індустріальну базу виробництва дронів і ракет.

Навесні фронт має шанси рушити туди, куди має - на схід. І це дозволяє по-іншому побачити, що відбувалося на фронті дипломатичному. США, здавалося, весь минулий рік давали Росії можливість зробити в Україні додаткові захоплення і змусити до капітуляції. Але, можливо, США просто давали РФ шанс втратити на війні ще більше стратегічних засобів доставки ядерної зброї та індустріальної бази їхнього виробництва. Цинічно, але не зрадно.

Дуже складну зиму, не стільки через фронт, скільки через російські удари по цивільних котельнях і лініях електромереж, Україна пройшла, не зламавшись. Ці російські удари можна було б віднести до спроби змусити Україну таки капітулювати. Але то могла бути і банальніша спроба росіян зруйнувати з останніх сил те, що вони вже і не сподіваються захопити.

Російські зимові удари по опаленню в українських містах викрили в московській владі те, про що забулося з часів Голодомору. Московській владі просто подобається вбивати і руйнувати, і московські підлеглі від такого зачаровані. Це і є логіка російських територіальних захоплень, встановлена Джорджем Кенаном як факт невідомої природи. Вона робить війни рф тактично кривавими, але стратегічно програшними.

Хороші ж люди в Україні перемагають і тактично, і стратегічно.

Оригінал