Державний шаманізм: коли система на грані колапсу

Чому російський президент купається в оленячій крові та регулярно радиться з сибірськими шаманами, а американські посадовці більше вірять у теорії змов, аніж у круглу Землю? Виявляється, коли система "перегрівається" від надто великої кількості і складності глобальних процесів - вона стрімко регресує. Що відбувається - і чого чекати далі?

Поговорив з непоганою моделлю в режимі про, утримує мільйон токенів у контексті, це більше ніж у Людожерки Елочки і аналогічних моделях. Ось що говорить:

"Коли швидкість і складність глобальних процесів перевищують обчислювальні можливості інституцій, система регресує до міфу. Магічне мислення працює як алгоритм агресивного стиснення даних. Чиновники підміняють верифікацію фактів пошуком "таємних знаків", прив'язують військові операції до нумерології та персоніфікують структурні проблеми як містичне зло.

Ще адміністрація Джорджа Буша-молодшого у Стратегії національної безпеки 2006 визначила цей механізм як загрозу: конспірологія руйнує спільну базу фактів, роблячи раціональне управління неможливим. Сьогодні есхатологія диктує кроки політичному мейнстриму. Євангелістські групи у США проєктують на Дональда Трампа роль царя Кіра Великого, для яких зміна статусу Єрусалима - це тригер біблійного пророцтва про Третій Храм, а не акт дипломатії.

Російська влада та сусідні системи звели цю вразливість в інституційну норму. Стратегічні рішення синхронізуються з шаманськими циклами, а призначення у вищі кабінети проходять фільтр консультантів з феншуй. Державні ресурси, час розвідки та бюджети витрачаються на боротьбу з вигаданими демонами, остаточно руйнуючи механізми аналітичного планування.

Уряд КНР поки діє інакше, оперуючи виключно фізичними активами. Китайські державні структури будують глибоководні порти в Африці та розгортають обчислювальні центри. Ухвалення рішень на основі фізики, логістики та економічних балансів забезпечує Пекіну операційну перевагу над урядами, зайнятими очікуванням Армагеддону.

Проблема китайської номенклатури полягає в тому, що її раціональність тримається на завданнях індустріальної епохи. Інженерні алгоритми дають збій, коли система стикається з органічними межами - демографічним колапсом та зупинкою екстенсивного зростання. Коли соціальна ентропія перевантажить систему управління, партійний апарат також зірветься у власну форму ритуалу. Для КНР цією "магією" стає ідеологічна догматизація, де ритуальне цитування настанов лідера витісняє роботу з реальними даними так само, як астрологічні прогнози замінюють аналітику в Москві."

В пострадянських газетах це потрапляло в рубрику "проблема потребує вирішення".

Оригінал