Пекло під Покровськом: Силам оборони критично бракує бомб

Українські Збройні сили - приклад стійкості та новаторських підходів до ведення війни. Однак жодні інновації не замінять КАБів, яким росіяни буквально завалюють наші позиції на покровському напрямку. Для таких дій не потрібно ані великого розуму, ні точності - лише значна кількість цих самих бомб. Але чому через чотири роки великої війни - наші захисники так і не мають, що їм протиставити?

Коротка історія про ще один з мільйона факторів (точніше, поєднання декількох обставин), які впливають на бої під Покровськом. Також про те, як важливо мати повну номенклатуру зброї в потрібній кількості для вирішення всіх проблема, які сиплються нам на голову.

Наявність у росіян великої кількості важких авіабомб, ракет і дронів, дозволяє їм поступово ламати нашу перевагу, яку ми маємо, обороняючись в межах великих промислових об'єктів та щільній міській забудові на противагу противнику, який змушений просуватися (в кращому разі) мережею лісосмуг і балок.

Як тільки противник ідентифікує перебування піхоти або розрахунків БПЛА в забудові, туди зразу летять бомби у такій кількості, щоб або знищити нас, або зробити неможливим роботу в таких місцях у купі з заходами щодо відсікання логістики. Тому іноді рішення спробувати "загубитися" та замаскуватися в лісосмугах хоча б у сезон "зеленки" для багатьох виглядає як рішення.

Натомість, коли росіяни беруть під контроль якийсь промисловий об'єкт (Коксохім, шахта тощо), це стає для них майже безумовною перевагою. У нас не вистачає кількості авіабомб і бортів, які можуть 24/7 скидати їх противнику на голови, де б він не був, та не боятися компенсувати неточність кількістю та щільністю. Це, навпаки, робить для росіян дуже зручним зайняття укриття на промислових об'єктах та в районах щільної міської забудови.

Саме тому втрата кожного міста або селища, кожної шахти чи заводу кратно множить наші проблеми. Одним з яскравих прикладів було Очеретине. Коли ми тримали оборону там, зокрема в центральній частині селища, де було скупчення багатоквартирних будинків та будівель залізниці, для нас це обернулося дуже тяжко через кількість того, що летіло в цей район.

Натомість, коли росіяни зайняли селище, то одразу затягнули туди величезну кількість різних засобів. Від РЕБ та РЛС - до артилерії та дронарів. Також воно стало логістичною базою. Щось глобально вдіяти з цим скупченням було важко без можливості масово рівняти противника з землею важким озброєнням. Нам тоді точково вдавалося вполювати там заховану броню, гармати, мотоциклістів на центральних вулицях, але глобально щось поламати в тій ситуації не виходило.

На території, яку з того часу захопили росіяни, є ціла низка міст та селищ, а також промислові об'єкти з бетонною забудовою, кількість яких взагалі складно порахувати. Ось приклад Мирнограда. На карті внизу зображені шахти у місті та поруч із ним. Це ще без урахування закритих шахт на півночі міста (лбз приблизно накинута по діп стейту зі зрозумілих причин).

Тут ви бачите такі об'єкти:

Шахта 5/6 - Мирноград

Краснолиманська - Родинське

Капітальна - Мирноград

Центральна - Мирноград

Димитрова - Мирноград

Якщо на шахті чи заводі є розвинена мережа капітальних будівель з підземними укриттями, росіяни дуже люблять затягувати туди розрахунки БПЛА. Працювати проти них тими ж дронами чи навіть звичайною артилерією - справа складна. Потрібні ті самі сотні КАБів, які росіяни скидають на нас.

На карті ще не показані потенційні райони зосередження в щільній багатоквартирній забудові, яка теж використовується як для дронарів, так і для інших потреб, зокрема логістичних. В такій ситуації логічно, що ворожих пілотів значною мірою перетягують з лісосмуг в міста чи на шахти, де є мільйон варіантів заховатися.

Оскільки противник веде наступальні, а не оборонні дії, то й кількість рухів та шанси демаскування у нього вищі, якщо він працює в неурабанізованій місцевості. Отож перекос у доступі до певних видів озброєння дозволяє росіянам використовувати контроль над забудовою як значну перевагу. А ми вже змушені підлаштовуватися під обставини.

Оригінал