Чекати принца чи жити в реальності?

Як ми обираємо партнера

Після чергового невдалого роману, важкого розставання або довгого періоду самотності ми все більше задаємося питаннями: чому це знову зі мною сталося? Чому навколо одні придурки (бабії, слиньки, жмикрути, повії, істерички)? Чому я наступаю на одні й ті ж граблі? Коли я вже знайду своє кохання?

Щоб відповісти на всі ці питання, потрібно докладніше розібратися в причинах такої своєї поведінки - "копнути глибше".

Для чого стосунки?

У кожному природою закладені базові потреби - у близьких стосунках і прихильності, теплі і задоволенні голоду, прийнятті, визнанні і схваленні, в агресивній поведінці, отриманні сексуального задоволення.

Усі ці потреби ми так чи інакше реалізуємо у всіх стосунках у яких перебуваємо - спочатку в дитинстві, потім переносимо досвід на партнера в дорослому житті. Навіть якщо в дитинстві, в найперших наших стосунках з батьками, цей досвід був неприємний, то і далі ми будемо шукати такі ж відчуття.

Стосунки між батьками - це інструкція стосунків між чоловіком і жінкою, абетка, яку ми використовуємо все життя. Наш досвід взаємин з ними - це перший досвід, який ми потім шукаємо у стосунках в майбутньому. У віці 3-5 років кожна дівчинка "розчаровується" у батькові, як в ідеальному чоловікові для стосунків. Він залишається для неї, якщо пощастить, тільки прекрасним татом. Якщо ж цього не сталося, дівчина буде шукати копію батька все життя. Такі панянки ніколи не знаходять свого "ідеального" партнера тому, що тато залишився татом.

Перші самостійні експерименти з протилежною статтю, не рахуючи взаємодії з "ідеальним" татом, починаються ще в пісочниці - хлопчик смикає за кіски, дівчинка б'є його лопаткою. І пазл з цього першого досвіду, того як вели себе мама з татом, того як тато поводився з донькою, складається в модель стосунків, які в майбутньому ми будуватимемо.

Суспільство також підкидає дрова у наш загальний образ "ідеального партнера" - ми їх вбираємо разом з фільмами, книгами, журналами, розповідями однолітків - той красивий, а той мужній, а ось той "очкарик" взагалі жах. Реклама нав'язує не тільки образ ідеального чоловіка, але і шаблони, яким повинна відповідати дівчина, щоб принц її вибрав - губи, груди, невинний погляд з-під кілометрових вій.

Вам принца або реальність?

У деяких випадках принца шукають закохані в себе для підтвердження своєї ідеальності і досконалості. Це ті дівчата, які в дитинстві не змогли зіткнутися зі своєю недосконалістю. Якщо ви в дитинстві могли отримати погану оцінку в школі, але ваші батьки вас при цьому дурепою не обзивати, а продовжували любити, пояснюючи що так робити не дуже добре, тоді ви змогли зіткнутися з тим, що ви недосконалі. Вам пощастило - швидше за все для вас це не страшно - бути недосконалою і знайти такого ж партнера.

Також "ідеального принца" шукають дівчата, щоб бути в абсолютній безпеці, як в дитинстві, і, відповідно, в інфантильності. Багатий принц прийде, все "вирішить", врятує і вас, і маму вашу, і коня теж. Усі будуть жити довго і щасливо. Не потрібно буде ні думати, ні турбуватися ні про що. Це скоріше позиція дитини, ніж дорослої жінки.

Здається, що все прекрасно, але є "виверт". Коли дівчина ганяється за своїм принцом рік, а то й два, і ніяк його не знаходить (у того айфон тільки 6-й, в іншого ніс довгий), але здаватись не збирається, це говорить про те, що вона не може зіткнутися з реальністю. Визнати, що принца вона знайти не може, а лише звичайно хлопця з сусіднього під'їзду, означатиме, що вона ніяка не принцеса, а звичайна дівчина. Складно буде в зрілому віці прийняти свою недосконалість. Адже завжди простіше заперечувати, чекати, сподіватися і нарікати "куди ж всі нормальні поділися".

Чекати можна довго, пропускаючи хорошого чоловіка (нехай навіть з сусіднього під'їзду). Підпорядковуючи все своє життя підготовці до заповітної зустрічі. А визначити цього "хорошого" можна за однією характерною ознакою - вам з ним добре, комфортно, і не потрібно з себе нікого вдавати. Але ви так ніколи про це й не дізнаєтеся, якщо не будете пробувати будувати стосунки, ходити на каву, вечерю, в театр, кіно, спостерігати за ним в різних ситуаціях і прислухатися, як вам з ним поруч. Іншого способу в реальному житті поки немає.

Якщо ви все ж "принцеса", ваші губи і вії ідеальні, і принца ви начебто знайшли, але щось не клеїться, задайте собі питання - а чи не підпорядкували ви все своє життя гонитві за принцом? Найчастіше, така підпорядкованість у стосунках з чоловіком призводить до пригнічених бажань, які так чи інакше будуть вилазити в найнесподіваніший момент. Навіть якщо ви круто оволоділи майстерністю облуди, то ви все одно живете своїм життям, не своїми бажаннями (які можуть йти врозріз з бажаннями принца), у вас немає можливості проявити себе, а все своє життя ви проганяєте через трафарет. І життя тоді буде дуже красивим, як у казці. Тільки щастя там ніколи не буде.

Приймайте себе з усіма недоліками, дефектами. Ви не ідеальні. Ви просто людина. Коли ви не ідеальні і усвідомлюєте це, цінуєте себе і свою особистість. Ви своєму чоловікові можете показати себе повністю - "ось одягаюся я спокусливо, а готую не надто". У чоловіка тоді є можливість прийняти вас з цими недоліками. А якщо ці недоліки будуть для нього критичними, ну що ж, ви просто не підходите один одному. Це теж треба вміти визнавати і вчасно йти, щоб знайти того, хто буде підходити вам і кому будете підходити ви. Пред'являйте себе, а не образ!

Володимир Гаріпов, для Gazeta.ua