Українсько-польська війна
Відроджена польська держава заявила свої претензії на всю Галичину, у тому числі і Східну. Через кілька днів після проголошення ЗУНР польські збройні сили увійшли в Східну Галичину і спрямували основний удар на Львів. Переважно польське населення галицької столиці підтримало їх. 22 листопада Львів упав, і уряд ЗУНР змушений був переїхати до Тернополя.
Місцеві комуністи та емісари з радянської Росії розпалювали класову боротьбу в ЗУНР у ході українсько-польської війни. В ніч на 14 квітня 1919 р. комуністи підняли збройне повстання в Дрогобичі. Однак розрахунки на поширення повстання не справдилися. Після короткочасного бою урядові війська звільнили Дрогобич.
У ході війни формувалася Українська галицька армія (УГА). Основою її став полк Українських січових стрільців. Після мобілізації чисельність УГА дійшла до 100 тис. осіб.
В грудні 1918 – січні 1919 рр. УГА вела виснажливі бої за визволення Львова. Жодна із сторін не мала яскраво вираженої переваги. Усе змінилося, коли з Франції була переправлена у Польщу 80-тисячна армія польських добровольців під командуванням генерала Ю. Галлера. У середині травня 1919 р. польський уряд кинув цю армію в Галичину й Волинь. УГА почала відступати на схід. Частина українських військ втратила зв'язок з головними силами і відступила в Закарпаття, де була інтернована чеською владою.
Після реорганізації УГА частини під командуванням прибулого з Києва генерала О. Грекова на початку червня 1919 р. розпочали наступальну операцію в напрямі Чортків-Лвів. За двадцять днів наступу бійці УГА вийшли на підступи до Львова. Цей успіх викликав велике патріотичне піднесення. До УГА зголосилося понад 90 тис. добровольців, але було прийнято тільки 15 тис. осіб. Нестача зброї, військового спорядження і боєприпасів впродовж усієї війни обмежувала можливість кількісного зростання української армії. Водночас польські війська постачалися Антантою за потребами.
25 червня 1919 р. Найвища рада Паризької мирної конференції дала дозвіл польському урядові вести воєнні дії на території до річки Збруч. Після цього 40-тисячна польська армія перейшла в контрнаступ на фронті від Бродів до Коломиї. УГА повільно відступала на схід. У середині липня УГА перейшла Збруч і об'єдналася з Армією УНР. Вся територія ЗУНР була окупована Полщею.
