Жовтневі події в Києві

У жовтні 1917 р. Центральна Рада взяла курс на скликання Всеукраїнських установчих зборів. 23(10) жовтня з цього приводу на Малій Раді спалахнула гостра дискусія з представниками загальноросійської демократії. На початку листопада Тимчасовий уряд надіслав телеграфом розпорядження В. Винниченку "безвідкладно виїхати до Петрограда для особистих пояснень з приводу повідомлень про агітацію на Україні на користь скликання суверенних Установчих зборів". В пресі повідомлялося, що командуючий Київським військовим округом (КВО) генерал Квецинський дістав директиви в разі відмови Винниченка їхати в Петроград розпустити Центральну Раду і Генеральний секретаріат. Винниченко поїхав у Петроград 7 листопада (25 жовтня) – саме в той день, коли більшовики скинули Тимчасовий уряд. ІІ Всеросійський з'їзд рад робітничих і солдатських депутатів утворив новий російський уряд – Раду народних комісарів на чолі з В. Леніним. У зв'язку з цим Мала Рада разом з представниками інших організацій утворила Крайовий комітет з охорони революції в Україні, відповідальний перед УЦР. Однак єдиний фронт революційної демократії розпався вже на другий день. Керівники київських більшовиків вийшли з Крайового комітету після того, як Центральна Рада засудила переворот у Петрограді. Це означало, що більшовицькі загони виводилися з-під контролю комітету. У Києві утворилося три табори, кожний з яких протистояв двом іншим. Табір прибічників поваленого уряду складався з усіх загальноросійських партій, крім більшовицької, і мав реальною опорою штаб КВО. Більшовики спиралися на ради робітничих і солдатських депутатів. Центральна Рада протистояла штабу КВО і більшовикам одночасно. Штаб КВО блокував Маріїнський палац, де знаходився утворений більшовиками ревком, і заарештував його. Однак більшовики створили новий ревком і почали бої, головним чином на Печерську, у районі заводу "Арсенал". Сутички тривали три дні, аж поки комісія з представників більшовицького ревкому, Центральної Ради, штабу КВО і міської думи не розробила умови припинення вогню. Командування КВО звільнило заарештованих членів більшовицького ревкому, вивело з міста війська і розформувало добровільні офіцерські дружини. Поле бою залишилося за Центральною Радою. Генеральний секретаріат призначив тимчасовим начальником КВО члена Генерального військового комітету підполковника В. Павленка. 16(3) листопада на об'єднаному засіданні виконкомів рад робітничих і солдатських депутатів Києва Центральну Раду було визнано крайовою владою в Україні.