В одному гнізді може бути 60 кілограм червонястого меду

У травні жителі Непалу йдуть у гори на збір дикого меду. Щоб добути продукт лаборіоз, найбільших у світі медоносних бджіл, вилазять плетеною драбиною на 90-метрову висоту. Щоб спустити на землю одне гніздо, витрачають у середньому 4 год.

— Я був шокований, коли побачив це. Неймовірно небезпечна робота. Багато людей помирають, щоб добути пригоршню меду, — каже французький фотограф 47-річний Ерік Турнере. Він приїхав у Непал, щоб зробити кілька фотографій.

Селяни збирають мед біля підніжжя Гімалаїв, уздовж кордону між Індією і Непалом. Роблять це лише чоловіки. Спочатку вилазять на дерево драбиною. Коли дістаються верхівки, закидають на вершину скелі мотузку. Там її кінець ловлять товариші й фіксують. На драбину стають після прочитання кількох мантр і жертвопринесення з сухих квітів і фруктів. Моляться до бога лісу Фоло, щоб уберіг від лиха і дав живими повернутися додому. Кажуть, бог дає знак, коли можна починати збирати мед.

— Право збирати мед успадкував від батька, той — від дідуся. У гори йдемо групами, бо є такі місця, в які самому не дістатися, — розповідає непалець Мані.

Розказує, що з кожним роком гнізд дедалі меншає. Дерева зрубують під посіви кукурудзи. Через це ґрунти зсуваються і засипають бджолині нори.

На голову збирачі меду одягають шапки, щоб не покусали бджоли. На тіло — плетений із волокон кропиви закритий одяг. Майже півгодини дряпаються на стрімку скелю. Коли бамбуковою палицею проколюють гніздо, у повітрі стає чорно від бджіл. Вони гудять, намагаються покусати збирачів меду. Чоловіки втягують голову у плечі й обережно зрізують гніздо, кладуть його у плетений круглий кошик і спускають на землю. Біля підніжжя скелі його ловлять жінки.

— Дощ із меду, — кричать і біжать, пританцьовуючи.

Кидаються до здобичі. Руками рвуть соти, кладуть собі до рота і повільно пережовують. Мед вибирають у миски. Намагаються не пролити. Поряд димить багаття. Його палять, щоб відлякати бджіл.

— Непальці мудрі люди. Вони живуть у злагоді з природою, тому нічого не бояться. Майстерності вчаться у дідів і батьків. Коли лізуть драбиною, вона сильно хитається. Здається, от-от і обірветься, — каже фотограф Турнере.

Мед збирають для власних потреб. Ділять його між жителями села. Кажуть, на цей продукт існує попит у Південній Кореї. Та непальські селяни не погоджуються продавати. Говорять, мед має лікувальні властивості, заспокоює нервову систему. Його використовують як ліки при хворобі шлунка, виразках, артритах, астмі, поганій циркуляції крові. Прикладають до опіків і гнійних ран. Мед можна їсти протягом 10 років із моменту збору.

Дикі непальські бджоли до 3 см завдовжки. В одному гнізді може бути до 60 кг меду. У нього червонястий відтінок. На ринку коштує вп'ятеро дорожче за звичайний.

×