Не зважаючи на розвиток інформаційних технологій, на мережу Інтернет, планшети, електронні "ґросбухи" , є люди, що люблять читати бібліотечні книги. Вважають, що лише
книга може забезпечити внутрішній комфорт та можливість саморозвитку людини.
Про уподобання та тенденції розвитку літератури розповідає філолог Ольга Барило. За своє життя вона прочитала понад 1000 книг як українських авторів, так і зарубіжних.
– Дитинство як дитинство. Спочатку була восьмирічна школа. Середню освіту здобувала у сусідньому селі. Кожен день долала по 8 кілометрів до школи й назад. І велосипедом їздила, і пішки ходила. Та ще й носила завжди важкий портфель із книгами. Була якась внутрішня відповідальність. Бо жодного заняття не пропустила, хіба що хворіла. Закінчила педучилище та Полтавський педінститут.
У дитинстві дуже любила читати книги про вітчизняну війну. А ще більше вподобала книги про громадянську війну.
Коли зрозуміли, що читання , це ваше захоплення?
– О, я ще в школу не ходила. У мене сусідка працювала у бібліотеці прибиральницею і принесла книгу казок "Коза - дереза". Я її почала читати і книжка мене захопила. Після того вже почала читати книжки. Спочатку читала казки, а потім вже й серйознішу літературу. Зачитувалась творами Нестайка, Дімарова, Загребельного, Гончара. Я навіть не пам'ятаю, звідки отримала знання про букви. Мабуть старша сестра у цьому допомогла.
Вшосте перечитала "І один у полі воїн" Юрія Дольд Михайлика. І кожен раз читаючи, по новому відкриваєш героїв, їхні погляди на
життя, їхню філософію буття.
Для мене ті часи були овіяні якоюсь романтикою. В шкільні роки ще не розуміла, що це нічого спільного не мало із реальністю. Просто нас тоді виховували у зовсім іншому дусі. Із ідеологічних міркувань ті події сильно оромантизовували та опоетизовували. Пам'ятаю, я вже навчалася у 9 класі, моя старша сестра Галя поцікавилася, що я читаю. Запропонувала почитати зарубіжних авторів. Першою такою книгою стала "Людина, котра сміється" Віктора Гюго. Після цього я постійно просила у бібліотеці книги зарубіжних авторів. Перечитала твори й Оноре де Бальзака, і Жорж Санда, і Гі де Мопассана, й Еміля Золя. Нещодавно прочитала роман норвезького письменника Берґмана "Зірки падають у воду".
Є письменниця Людмила Улицька. Вона пише про радянські часи. Читаєш із задоволенням, враження, що моє життя у молодості описує чи життя моїх батьків.
Деякі книги перечитую по кілька разів. Вшосте перечитала "І один у полі воїн" Юрія Дольд Михайлика. І кожен раз читаючи, по новому відкриваєш героїв, їхні погляди на
життя, їхню філософію буття. Бо сприйняття колись було одним, а зараз уже сприймаю життя по іншому. Світогляд змінився. Я взагалі до 9 класу була ідеалісткою із юнацьким запалом і максималізмом. Ще й у комсомольські роки був якийсь ідеалізм у сприйнятті життя. Пригадую, одного разу комсомольський вожак, виступаючи перед нами, інформаційний матеріал почав читати з листочка. І це мене якось протверезило.
Яке ваше думка про сучасних українських авторів?
З задоволенням прочитала книгу "Не вурдалаки" Світлани Талан. Враження, ніби книга про мою маму. Про колективізацію, голодомор, котрий вона пережила і часто мені про це розповідала. Ще мені подобається Марія Матіос, її філософське сприйняття життя. З цікавістю читала твори Дари Корній. Вона пише фентезі на основі язичної міфології. Читаю книги і російською. Зараз - переважно українською. Помітила цікаву тенденцію. Останнім часом бібліотеки купують переважно україномовну літературу. Виходить, на неї збільшився попит.
Моя донька член клубу "Сімейного дозвілля", то замовляє та читає лише україномовну літературу. За молодості вона читала Ремарка "Три товариші" та "Тріумфальну
арку" у російському перекладі. А цим літом перечитала в українському перекладі. То читати було набагато цікавіше, глибше передаються почуття героїв, їх внутрішній стан. Я б сказала , що українська мова більш соковита у порівнянні із російською.
Як ставитеся до читання в мережі Інтернет?
Звісно, що позитивно. Але сама цим інформаційним ресурсом не користуюся. Мені більше подобається інформацію черпати із книг. Є можливість її осмислювати, допомагає глибше зрозуміти відчуття автора та його героїв. Через це й фільми дивитися не люблю. Коли читаєш, то сам і аналізуєш інформацію, а в фільмі лише встигай вхоплювати ту чи іншу картинку.
5 
1
Коментарі
4