— Ніякої домовленості між власниками кафе і "Правим сектором" нема. Але ми не заперечували проти такої ідеї. Нам подякували за діяльність на Майдані. Чом би й ні, — кажуть у прес-службі "Правого сектора" в Львові. Місяць тому в центрі міста на вул. Лесі Українки відкрили кафе "Правий сектор".
У понеділок під обід у закладі зайнятий один столик із двох залів. Біля стійки бару крутяться адміністратор і офіціант.
— Прошу присідати, беріть меню, — запрошує у велику залу адміністратор 17-річний Назар Гой. Він у білій сорочці, чорних штанях та безрукавці, на поголеній голові — козацький чуб. На лівій руці пов'язка "Правий сектор". — Візьміть комплексний обід із трьох страв за 25 гривень. У нас дуже смачно годують.
Замовляю фірмову страву "АРТ зупка" за 15 грн.
Білі стіни кафе прикрашені картинами і лляним полотном. Це залишилося від колишнього кафе "АРТ 11", що діяло впродовж сімох років. У залах стоять дерев'яні столи та крісла. Біля входу — велика дерев'яна бочка, на ній у пляшках з-під пива викладені п'ять коктейлів Молотова. Під вікнами одна на одній старі шини. На столику при вході в другий зал — червоно-чорний сервіз, пластмасові каски. На тумбі скринька для збору коштів: "Гроші для хворої матері майданівця". Купюр у ній небагато, кілька по 10 та 5 грн.
Офіціант приносить першу страву. У подарунок від закладу — млинець із паштетом.
За сусіднім столом замовлення чекає вагітна. Нервує.
— Повезло вам, швидко обслужили. А я 10 хвилин жду молочний коктейль. Хлопчина пропонував замовити чай із лісових трав. Навіщо мені чай до коктейлю? — говорить 30-річна Олеся Ремінецька. — Зайшла сюди з цікавості. Розчарована. В офіціанта нігті обкусані, руки здерті до крові. Таке враження, що з Майдану сюди на роботу прийшов. А ще тут усякі, на вигляд, як скінхеди, заходять. З емблемами "Правий сектор". Галасують. Їхня організація трохи напрягає. За що їм такі почесті. Ведуть себе, наче Афган пройшли, а насправді дехто, певно, й у Києві не був.
У кафе заходять троє молодих чоловіків із нашивками "Правого сектора". Офіціант кожному потискає руку. Сідають скраю за великий стіл під стіною.
— Гречка, котлєти є, салат, — пропонує офіціант. Гості просять нести все. Один, невисокий, із побитим обличчям, колінами спирається до столу. Голосно розмовляє, матюкається. Підходжу, аби розпитати про кафе.
— Нас не турбувати! Давай звідси, туда далі, — відмахується побитий. Про себе лається.
— Це хлопці з "Правого сектора". Приходять поїсти безплатно. Але ви потрапили на особливо буйних, — виходить з-за барної стійки Назар. Проводить до столу. — Десь місяць, як працюємо з новою вивіскою. "Правий сектор" — це герої України. Вони воювали на Майдані. Я був у Києві один раз, побачив, як там. Маю купу ідей, — відкидається на кріслі, закладає ногу на ногу. — Почнемо з меню. Додамо страв, що готували на барикадах: бульйони, каші, сало. Щось із напитків придумаєм. У нас є алкогольні: "Пухлина мозку", "Кохання в стодолі", "Подарунок москаля". А зробимо ще цікавіше, наприклад, "Яник", чи "Смерть ворогам". У пляшки, що імітують коктейлі Молотова, налиємо справжнього бензину. Бо люди нюхають, а там — вода. З бочок зробимо крісла, як на Майдані були. Посуд замінимо на червоно-чорний. Гроші є, і ідеї є, — чоловіки за сусіднім столом не перестають лаятися, адміністратор тільки усміхається. — На днях справжній москаль заходив. Возмущався, що так назвали.
До столу Олесі Ремінецької знову підходить офіціант. Вибачається, каже, що апарат, який збиває молочний коктейль, поламався. Знову рекомендує чай. Та відмовляється, виходить.
Зідзвонюємося з власником кафе 49-річною Оксаною Мачеус:
— Я захоплююсь "Правим сектором". Там такі люди ніжні, делікатні й відважні. Вони підтримали українську ідею.
7 
35413
Коментарі