Темою Всесвітнього дня здоров'я 2017 року стала депресія. У світі від неї страждають близько 300 млн людей. А в Україні, лише за офіційною статистикою, — понад 6% населення. Але що робити, коли в депресії опинилася сама система медичної допомоги?
Про реформу охорони здоров'я і катастрофу з медобслуговуванням у селі говоримо з президентом Національної академії медичних наук, головою медичної ради Аграрної партії Віталієм Цимбалюком, 70 років.
Щодня в Україні від гострого інфаркту помирає 22 людини. Власне серцево-судинні захворювання є головною причиною смертності українців. Торік медики запропонували київській мерії пілотний проект з оперування людей з інфарктами міокарда. Віталію Івановичу, розкажіть, що вдалося реалізувати?
— На жаль, нічого не змінилося. Справді, один із проектів, який запропонувала Національна академія медичних наук України, — це зменшення смертності від інфаркту міокарда. Насамперед у Києві — де легше всього це зробити. Наша академія має два знамениті заклади — Інститут кардіології імені академіка Миколи Стражеска та Інститут серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова. Там сьогодні можуть швидко оперувати пацієнтів, на найвищому європейському і навіть світовому рівні. Йдеться про те, що пацієнта автомобілем швидкої допомоги доставляють в інститут і одразу госпіталізують. Терміново роблять коронарографію, згідно з якою ставлять діагноз. Якщо в людини є забиті коронарні артерії, одразу пропонується оперативне втручання.
Насправді все роблять максимально оперативно. Наші бригади працюють 24 години на добу і сім днів на тиждень. Однак у нас недостатнє державне фінансування, немає можливості закуповувати стенти.
Яка вартість цих матеріалів?
— Вартість більш-менш якісного стента — мінімум тисяча доларів, а дорожчий — до двох тисяч. Не кожен українець зможе це собі дозволити, особливо, якщо їх треба ставити кілька. Ми запропонували мерії допомогти з цими матеріалами. Та, на жаль, коштів досі не виділили. Якщо ж вдасться запустити проект, ми зможемо зменшити смертність від інфаркту міокарда до європейського показника — 4 відсотків. Так, як сьогодні, зокрема, у Франції, Німеччині, Чехії. В Україні він перевищує 30 відсотків.
Над якими ще проектами зараз працює медична рада Аграрної партії?
— Найголовніший проект, який зараз "пробиваємо", — це покращення первинної допомоги. Мова йде про села. Коли "попередники" взялися за реформування в медицині, вирішили запровадити систему сімейних лікарів, як за кордоном. Але для цього чомусь треба було знищити ФАПи, лікарські амбулаторії. Тобто в селі знищили ту інфраструктуру, яка була при Радянському Союзі і працювала. Але так і не запровадили нову систему — не встигли виховати сімейних лікарів. Вийшло так, що люди в селах лишилися без медичної допомоги. І це проблема №1. Тому село вимирає. У ньому лишаються старші люди, які не можуть виїхати. Молоді тікають у міста.
Сподіватимемося, що лікарі все-таки повернуться в село. Міністерство охорони здоров'я продовжує реформування.
Щодня населення України зменшується на 350–450 осіб. Тобто фактично за добу зникає одне село. Що б ви запропонували для заохочення молодих фахівців працювати в селах?
— Я пропонував багато ідей щодо цього. Перша: випускники медуніверситетів, які вчилися за держзамовленням, повинні два роки відпрацювати в селі. Зараз це скасовано. А моє покоління знало — держава нас навчила і два роки ми маємо працювати в селі. Зараз молодь має право вибору. Але ж якщо в тебе держава вклала гроші, відпрацюй на неї хоча б два роки. Деякі молоді спеціалісти на пропозицію попрацювати в селі кажуть, що їм таким чином "гідність ущемляють".
Другий варіант — це підвищити заробітну плату, щоб зацікавити людей. Тобто дати лікарям у селах більше, ніж отримують у місті. Забезпечити медиків житлом і хоча б якимось транспортом, аби мали можливість їздити на виклики.
Третій варіант — найкращий, але він має бути довгостроковий. У кожному населеному пункті, особливо в селі, знаходити місцеву дитину, яка гарно вчиться і мріє бути лікарем. За кошти громади оплатити їй навчання. І потім цей лікар повернеться в село. Це буде реальний сімейний лікар. Бо він виріс тут, знає людей. І якщо матиме знання, надаватиме реальну допомогу. Але на таку програму треба мінімум 7–10 років.
Таким чином можна налагодити первинну ланку допомоги, а потім вирішувати інші питання.
Як оцінюєте нинішній стан проведення реформ в охороні здоров'я?
— Реформи йдуть дуже повільно. Й отримують великий опір. Але головне — немає єдності між тими структурами, які повинні робити реформи — Міністерством охорони здоров'я та профільним комітетом Верховної Ради. Коли матимуть однакове бачення реформ, тоді процес піде скоріше. І дуже важливо визначитися, хто тривалий час буде очолювати наше міністерство. За 25 років незалежності України змінилися майже 20 міністрів охорони здоров'я. Чи може людина, не пропрацювавши навіть рік, що-небудь вирішити? Ні. Міністр повинен отримати можливість працювати тривалий час і втілити свою програму.
З квітня стартувала урядова програма "Доступні ліки". Відтепер, якщо вірити обіцянкам високопосадовців, українці із серцево-судинними захворюваннями, бронхіальною астмою та діабетом ІІ типу можуть безкоштовно отримувати необхідні препарати. Точніше, або повністю безкоштовно, або з невеликою доплатою. Бо хоч уряд і виділив на 2017 рік для реалізації програми 500 мільйонів гривень, проте хворих так ніхто, по суті, і не порахував. Ця програма — це справді дієвий проект чи черговий піар-хід влади?
— Сподіваюсь, це продумані кроки і влада повернулась обличчям до людей. Тим більше, що багато країн уже пішли цим шляхом. Сьогодні більшість українців не мають коштів на нормальну їжу і комунальні послуги, не те що на ліки. За результатами дослідження, проведеного в рамках проекту USAID "(Без) коштовна медицина", кожен другий пацієнт в Україні відмовляється від лікування або відкладає його через брак коштів. І головна проблема цього — саме висока вартість ліків. Тому програма "Доступні ліки" може стати рятівним кругом для багатьох українців з мізерними зарплатами.
Виписуватимуть рецепти, пацієнт ітиме в спеціалізовану аптеку й отримуватиме препарати. Не знаю, наскільки це буде зручно, але все-таки це потрібно людям. З другого боку, ми вже 25 років говоримо про реформи, а ще, по суті, жодна до кінця не реалізована. Хай це буде першим кроком. Подивимося.
На участь у програмі "Доступні ліки" аптеки зголошуються добровільно. Чи може трапитися, що в одному місті буде 20 аптек, в другому — тільки одна?
— Справді, перші кроки будуть із помилками. Але навіть це вже стане позитивним варіантом для людей, які не можуть собі купити медикаменти. Та й, у будь-якому випадку, держава відшкодовуватиме аптекам вартість препаратів. Усі аптеки будуть зацікавлені, щоб надходили кошти — їм однаково, пацієнт платитиме чи держава.
1 
1
Коментарі